Внесок Вундта в нову психологію
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
Внесок Вундта в нову психологію
Будучи основоположником нової психологічної науки, Вільгельм Вундт є однієї з найвизначніших фігур у цій області. Приступаючи до вивчення історії психології, не одне покоління студентів познайомилося із традиційною версією наукового підходу Вундта. І тільки через сто років після того, як Вундт заснував психологію, відкрилися нові дані, а старі факти зазвучали інакше, що змусило психологів визнати, що загальноприйняте уявлення про систему Вундта було помилковим. І адже ця доля осягла саме Вундта, що завжди боявся бути незрозумілим, або зрозумілим неправильно.
В 70-ті й 80-ті роки нашого сторіччя ця тема була підхоплена в багатьох публікаціях, у яких говорилося про те, що пануючий погляд на психологію Вундта невірно інтерпретує його позицію, приписуючи йому переконання, які в корені розходилися з його ідеями.
Як подібне непорозуміння могло трапитися відносно фігури такого масштабу? Вундт написав безліч книг і статей, у яких ясно виклав свій погляд на психологію. Звернувшись до них, кожної міг усвідомити його позицію - кожної, хто читає по-німецькому й володіє достатнім запасом часу, щоб простудіювати феноменальна кількість його робіт.
Повно, навіщо так ускладнювати? Більшість психологів думають зайвим читати Вундта в оригіналі, оскільки основні його ідеї й результати наукових вишукувань викладені по-англійському його учнем Е. Б. Титченером - англійським психологом, що майже все життя проробив у Корнелському університеті в Нью-Йорку. Титченер заявляв про себе як про відданого послідовника Вундта й справжньому перекладачі його праць. І так трапилося, що метод Титченера, що він назвав структуралізмом, був прийнятий за відображення системи його вчителі, Вундта. Уважалося, що вивчення методу Титченера автоматично означає звертання до Вундту.
Пізніше дослідники, що вивчали добутки Вундта, засумнівалися в правочинності такої постановки питання. Титченер не зовсім точно представив позицію Вундта. Зовсім очевидно, що він перевів тільки ті витримки з його робіт, які служать підтвердженням його власних побудов. Зважаючи на все, він міг трохи видозмінити ідеї Вундта для того, щоб вони погодилися з його власними, що зробило б їх більше вагомими, оскільки ці ідеї підтримані самим засновником психології.
Неточна й неповна версія системи Вундта була сприйнята декількома поколіннями не тільки в силу того положення, що Титченер зайняв в американській психології, але також тому, що учень останнього Дж. Боринг один час був провідним істориком психології. За твердженням Боринга, Титченер був продовжувачем традицій лейпцігської школи Вундта. І хоча тому ж Борингу належать слова про те, що робота Титченера відрізнялася від школи Вундта, багато психологів, які вивчали історію свого предмета по підручнику Боринга Історія експериментальної психології 1929 і 1950 року видання, ототожнювали системи Титченера й Вундта.
Отже, погляд на психологію Вундта, що довгий час пропонувався американським студентам, виявився скоріше міфом, а не фактом, легендою, а не істиною. Починаючи з формального виникнення психології. майже сто років викладачі історії психології помилялися самі й уводили в оману інших. Це ставиться й до підручників по психології (включаючи й попередні видання книги, що ви тримаєте в руках). Це ще один приклад того, як перекручені історичні дані можуть вплинути на наше розуміння подій минулого
Вільгельм Вундт (1832-1920)
Нагадавши деякі факти з біографії Вундта, ми потім розглянемо його визначення психології і його вплив на наступний розвиток наукових методів.
Сторінки життя
Вільгельм Вундт провів дитячі роки в Німеччині, жив у маленьких городках навколо Маннгейма. У дитинстві він почував себе самотнім, мріяв стати знаменитим письменником. Шкільні оцінки маленького Вільгельма залишали бажати кращого. У родині до нього ставилися як до єдиного ребенку, тому що його старший брат учився вдалечині від будинку, у школі-інтернаті. Батько Вундта був пастором, і, хоча їхня родина вважалася дружної, дитячі спогади Вундта про батька були не самими приємними. Він згадував, як один раз батько дав йому ляпас за те, що хлопчик не помітив свого вчителя.
Починаючи із другого класу, утворення Вундта було доручено помічникові батька, до якого Вільгельм привязався всією душею. Коли молодого священика перевели в інший прихід, хлопчик був так розстроєний майбутнім розставанням, що батькам довелося дозволити йому виїхати зі своїм учителем, у будинку якого Вундт і жив, поки йому не здійснилося 13 років.
Відносно утворення в родині Вундта існували міцні традиції: його предки прославили своє імя досягненнями практично у всіх галузях науки. Але, проте, для домашніх було очевидно, що самий молодший Вундт цю чудову лінію не продовжить. Дні він проводив не за підручниками, а в мріяннях, і, як результат, провалив іспити за перший клас. У гімназії він відставав від однокласників, над ним посміювалися вчителі.
Поступово Вундт навчився контролювати свою схильність до фантазування й навіть став користуватися популярністю в школі, що, щоправда, так ніколи й не зміг полюбити. Але він розвив свої інтелектуальні інтереси й здатності й до 19 років, закінчивши школу, був уже готовий до надходження в університет.
Вундт вирішив стати лікарем, що давало йому можливість заробляти на життя й одночасно займатися наукою. Медицині він навчався в університеті в Тюбингене, а потім у Гейдельберзі. Він в?/p>