Війни Хмельницького
Информация - История
Другие материалы по предмету История
µрпня 1650 р. Хмельницький рушив із Гуманя з 40000 козаків і 20000 татар, у напрямі на Поділля, але несподівано в Ямполі перейшов Дністер, зайняв Сороки й пустив татар на Молдову. Потім із козацьким військом перейшов Прут і станув під Ясами. Лупул утік до Сучави і звідтіль навязав переговори, погодився дата свою доньку Хмельниченкові за дружину.
Але берестецька невдача відсунула гетьманські плани на два роки. Та після щасливої битви під Батогом, у червні 1652 р., Хмельницький вислав знову збройну експедицію на Молдову нагадати воєводі його обіцянку. І справді, 30 серпня відбулося весілля Тимоша з Розандою.
Звязки з українським гетьманом стягнули на Лупула несподівану війну: проти нього виступили волоський воєвода Степан Басараб і семигородський князь Юрій Ракоці і прогнали його з Молдови. Лупул удався з к підмогою до Хмельницького. І хоч загрожувала війна з Польщею, гетьман вирішив помогти сватові. Тиміш із 10000 кінноти незвичайно скорим походом, за 7 днів, пробіг дорогу з Чигирина до Молдови, погромив волоські й семигородські війська травня 1653 р. добув Яси й разом із Лупулом пішов у Волощину, переслідувати воєводу Степана. Але під Торговищем (Тирговішше) 27 травня потерпів сильний погром війська противників знову ввійшли до Молдави.
Тиміш зараз після того виїхав на Україну, незабаром і знову появився в Молдові з новим 20-тисячним військом, нанятим за гроші Лупула. Він пішов на Сучаву, яку облягали волохи з семигородцями, пробився крізь ворожу заставу й визволив замкнену в Сучаві молдавську залогу. Але тут ізнову облягли його вороги. Козаки сильно окопалися під сучавським замком, відбивалися дуже хоробро, часто роблячи випади під ворожий табір. Сам Тиміш теж не раз із незвичайною відвагою виступав проти ворога. Але одного разу куля, що заблукала, влучила його в ногу, й від рани він умер 16 вересня 1653 р. Козацьке військо боронилося в Сучаві ще три тижні, але остаточно мусіло капітулювати.
Так нещасливо закінчилися молдавські плани Хмельницького, за які поплило багато крови.
Війна з Польщею 16531655. Р
Війна з Польщею почалася на навесні 1653 р. Коронний обозний Степан Чарнецький, шо відгороджувавсяна лік не лишити русина, ввійшов у березні у Брацлавщину й добув і ;зруйнував Прилуки, Липовець, Погребище, Ілинці. Потім поляки облягли Монастирище. Але тут був сам Богун і він так сильно укріпив був місто валами, ровами й палісадами, що поляки тричі робили безуспішно приступ і втратили 600 найкращого свого війська. І хоч нарешті здобули і підпалили місто, замку здобути не могли. Богун у бою дістав рану в плече, але вів далі боротьбу, вийшов з замку і з полком кінноти несподівано з боку заскочив поляків так, що польське військо у ліс відбігло, залишаючи на місці всю добич.
Влітку вибрався в похід сам Ян Казимир, говарячи, що буде зимувати в Києві. Але під напором українських і татарських військ мусів завернутися й окопався під Жванцем. Польське військо знайшлося тут знову у безвихідному місці. Але хан Іслам Гірей домовився з королем і проти волі Хмельницького склав 15 грудна 1653 р. мир із поляками, при чому Ян Казимир дозволив йому брати з українських земель ясир...
Боротьба ставала щораз завзятіша й жорстокіша. Навесні 1654 р. поляки знову рушили на Поділля й на Брацлавщину. Всі містечка,, слободи й села пішли з димом. Населення боронилося з одчаєм. У Немирові у якомусь льоху замкнулося кількасот людей, але польське військо видушило їх димом. У містечку Ягубці лягло на валах 4000 народу. Оборонилися тільки Брацлав і Умань. Умань боронив знову Богун. Він побудував такі сильні фортифікації, що крізь, них пробитися сили не було. Козацька піхота з усіх сторін почала обстрілювати польську кавалерію і драгунів так, що військо Чарнецького серед метушні відступило (4 квітня 1654 р.).
Такий сам наступ повторився восени 1654 р. Хороброю обороною уславилося містечко Буша над Дністром. Міщани не хотіли піддатися навіть тоді, як місто вже горіло звідусіль, а жінка сотника Зависного підпалила бочку пороху, щоб знищити замок. Всі менші містечка й замки спалено і знищено. Польське військо дійшло знову до Умані. На підмогу полякам прийшли татари.
Хмельницький не мав достатньої сили, щоб ці польські походи: спинити. Козацьке військо значно потерпіло в молдавських походах,, народні-сили не були дисципліновані й не раз у боротьбі не витримували, на татар також не можна було покладатися, бо у вирішних хвилинах вони мирилися з поляками. Тим то Хмельницький вирішив звернутися до Московщини і в Переяславі в січні 1654 р. умовився про союз із царем. Одним із головних пунктів договору була московська поміч проти поляків. Московське військо, з 3000 людей, прийшло до Києва в березні 1654 р. Але протягом цілого року Хмельницькому не повелося вжити його до боротьби з поляками. Московські воєводи зайнялися будовою фортеці в Києві та переписом населення, а до бою не спішились. Аж тепер, коли Умань знайшовся в небезпеці, воєвода Бутурлін рушив із Хмельницьким на поляків. Війська зустрілися на Дрижиполі коло Охматова. Бій тривав пять днів, від 29 січня до 2 лютого 1655 р. й був незвичайно завзятий. Полякам спершу повелося розірвати: московський табір; москалі показалися малим військом, відразу хотіли піддаватися. Але козаки сильним ударом відперли польський наступ. Бій не кінчився нічиєю перемогою, але поляки все ж мусіли уступити на захід. Знову поруйнували Брацлавщину, а татари вивели з України великий ясир.
Тим часом цар проголосив Польщі війну. Українські й московські війська мали вдарити р