Війни Хмельницького
Информация - История
Другие материалы по предмету История
і подався на Берестечко.
Король перейшов тут річку Стир і укріпився на рівній площині між Стиром та Пляшівкою. Козацький табір став напроти польського, на милю, над Пляшівкою. Але це місце не було вигідне, бо територія був горбиста, а над річкою тяглися широкі багна. Під Берестечко прийшов і хан Іслам Гірей із ордою і став за козацьким табором. Українське військо рахували на 100000 і більше, татар на 80000, поляків до 160000; але це цифри непевні, справжнього бойового війська було значно менше. А все ж це була найбільша битва за Хмельниччини.
Дня 28 червня 1651 р. почалися бої гарцівників, на нерівній території, що відділяв обидва табори. Другого дня, 29 червня, поляки значною силою виступили на козацький табір, що не був іще упорядкований. Але Хмельницький ударив на них з боку і відтяв польське військо від його табору; тоді лягло біля 7000 поляків, козаки добули 28 корогов, між іншим і прапор гетьмана Потоцького. Це незвичайно підняло настрій українського війська. Але третього дня, 30 червня, поляки ще більшою силою пішли на козаків. З допомогою артилерії польська кіннота переламала козацькі лави й дійшла аж до таборових возів. Поляки перемогли й татар і так сильно їх погромили, що орда серед панічного сполоху почала втікати,
Щоб заспокоїти татар, Хмельницький із Виговським подалися до ханського табору. Але тут сталася нечувана річ хан захопив гетьмана зі собою і з цілим військом відійшов з-під Берестечка. Козаки залишилися в таборі без проводу. Серед війська прийшло до розрухів, зчинилася метушня. Старшина з великим трудом привернула лад. Гетьманом обрано спершу кропивенського полковника Филона Джалалія, що добув собі славу ще під Жовтими Водами, потім Матвія Гладкого. Козаки укріпили сильніше табір і успішно відбивали польські наступи. Зроблено також кілька випадів на польські шанці. Але поляки знали про відхід татар і події серед козаків та сильним і почали замикати український табір. Із Бродів спровадили тяжку артилерію, що сильно била в козацькі вали. Частина польського війська перейшла на правий бік Пляшівки, щоб і звідтіль атакувати козаків. Там загатили греблею річку і вона широко розлилася. Супроти тяжкого становища старшина рішила вивести табір із невигідного місця й почати відворот. Козаки побудували мости на річках, не шкодуючи ні возів ні всякого воєнного спорядження, щоб загатити болота. Богун із кількома тисячами перейшов за Пляшівку, вдарив на поляків і захопив їх позиції. Але народні ватаги, що були в козацькому таборі, не зрозуміли цих заходів. Нараз поширилася чутка, що старшина тікає...
Наново зчинилася метушня 10 липня 1651 р., чернь кинулася тікати наосліп. Все позбивалося на вузьких переправах. Багато людей потонуло в багнищах та озерах. Серед стиску не можна було вивезти табору, залишилася й частина пушок. Це була страшна катастрофа.
Хмельницький, добувшись із татарської неволі, кинувся рятувати становище. З незвичайною енергією взявся організувати оборону на лінії Білої Церкви. Польське військо, що ввійшло в Київщину, застало тут могутні фортифікації. Під Таборівкою 13 серпня козаки бій виграли й польський похід спинили. Але за той час литовське військо під проводом Януша Радзивіла добуло Київ і з півночі почало наступ на козаків. Тоді Хмельницький був примушений прийняти некорисний мир, підписаний під Білою Церквою 28 вересня 1651 р. Число реєстрового війська зменшено до 20000, козацьку територію обмежено тільки до київського воєводства, шляхті привернуто її давні маєтності, а селяни мали повернутися до панщини.
Але білоцерківський договір не протривав і року. Влітку 1652 р. несподівано прийшло до нової боротьби з поляками. Хмельницький висилав тоді до Молдови свого сина Тимоша. Він повідомив про це польного гетьмана Калиновського і прохав, щоб поляки не перешкоджали цьому походові. Але Калиновський зібрав військо і став під Батогом, на правому боці ріки Богу, на шляху, яким мав іти Хмельниченко. Він уставив табір на просторій, гладкій рівнині, яку тяжко було боронити; до того ж таборові укріплення розтягнув на цілу милю. Хмельницький чимдуж вислав проти нього татар а сам із козаками швидко рушив за ордою. На початку битви, червня 1652 р., поляки відбили передовий татарський полк і досить побили орду. Але потім надійшли більші татарські сили й загнали польську кінноту до табору. Другого дня надійшли козацькі полки й окружили табір. Німецька піхота сильно боронилася, але козаки перемогли її своїм обстрілом, перервали лінію табору й увійшли до середини. Серед польського війська почалася метушня,"зчинився бунт, хотіли Калиновського звязати й видати татарам. Кіннота пішла врозтіч і трохи її вирятувалося від татар. Калиновський боронився ще якийсь час із піхотою, але козаки добули його позицію, і він поліг разом зі старшиною, 2 червня 1652 р.
По цій перемозі українські війська знову зайняли цілу давню свою територію, до границь Волині й Поділля.
Молдавські походи
В цьому часі Хмельницький старався закріпити козацьку державу союзом із балканськими державами, що були під зверхністю Туреччини. Особливо важні були для нього близькі звязки з сусідньою Молдовою, бо тудою йшла торгівля з України й у війні з Польщею він потребував забезпеки з цього боку. Він задумав одружите, свого старшого сина Тимоша з Розандою, донькою молдавського воєводи Василя Лупула. Для цієї справи він здійснив аж чотири походи на Молдову.
Перший похід був приготований у великій тайні й відбувся так швидко, що для всіх був несподіванкою. З кінцем с?/p>