Відносини Китаю з Центральною та Південною Африкою
Информация - География
Другие материалы по предмету География
тайської участі в Африці - питання про Тайвань. Частиною китайської політичної боротьби на міжнародній арені є створення негативної точки зору щодо державності Тайваню, досягнення його політичної та дипломатичної ізоляції, й Африка грає значну роль у цьому відношенні.
Більш того, китайський лозунг світового перемиря - це спроба трансформувати в африканську реальність китайську модель соціального, політичного та економічного розвитку. Б. Джилл і Дж. Рейлі помічають, що Пекін хоче бути інтегрованою частиною змін, яких зазнає Африка. Це є предметом заклопотаності ЄС, тому що китайське поняття політичної та економічної свободи доволі далеко від європейських стандартів завдань демократії, політики та економіки. В цьому контексті А. Раузе вказує, що деякі африканські спостерігачі вражені китайським економічним успіхом у той час, коли Пікет описує африканські еліти як зачаровані китайською цивілізацією. Деякі африканські лідери позитивно налаштовані на співробітництво з Пекіном. Іноді це виражалося метафорично, але дуже переконливо Робертом Нугате: Ми дивимось на схід, де завжди сходить сонце. Нігерійський президент О. Обасанью йде далі цього, заявляючи, що він вважає, ніби Одного разу Китай очолить світ.
Деякі дослідники міжнародних відносин підкреслюють роль історичного та ідеалістичного факторів у створенні тісного співробітництва між Китаєм і Африкою. Тейлор пише про загального ворога - західно-центральні закони та правила. В контексті кооперації між Китаєм і Півднем слід врахувати збіг думок й інтересів у міжнародних відносинах по таких аспектах, як економічний зріст і соціальний прогрес, звязок між світом і розвитком, захист навколишнього середовища в країнах, що розвиваються. Під час Китайсько-Африканського форуму в 2000 р. міністр Ші Гуаишинг заявив, що Пекін і Африка не тільки мають схожі або ідентичні погляди по багатьох питаннях, але також в їх спільних інтересах полягає інтенсифікація міжрегіонального співробітництва. До того ж, ці спільні інтереси зміцнюютьсяісторичною ,: подібністю ,-г , акцентуванням негативної ролі колоніалізму у формуванні, міжнародних . відносин. . Цей тип поведінки також є прикладом, як пише І. Тейлор, спроби втягнути Африку в глобальну політику, але тільки в таких рамках, коли Китай відіграє роль лідера..
У цьому контексті М. Добрагинський попереджає Європу, що багатомільярдні суспільства південної Азії, Африки та Латинської Америки можуть, вочевидь, відкинути не цивілізовані гідності, але принижуючі переваги кращого світу. Це корениться у логіці всього історичного процесу. У літературі існують такі фрази, як повстання виключеної та повстання бідних. Б. Агелко відмічає, однак, що Європа не обмежує себе тільки думкою щодо ситуації відповідно до своєї власної системи цінностей, що відкриває істотні диспропорції; як важливий елемент в аналізі та в пошуку рішень враховується сприйняття ситуації біднішими країнами. Цей діагноз здається занадто оптимістичним, особливо з урахуванням відносин ЄС - Африка.
У своїх діях Пекін підкреслює рівність усіх обєктів міжнародних відносин, у політичному вимірі це відображено шляхом надання однакового рангу та обміну візитами лідерів Африки, США та ЄС. До того ж, Китай активно підтримує Афри<у в таких галузях, як охорона здоровя, наука та розробка нових технологій. Друге положення, що заслуговує уваги, - це посилення співробітництва між регіонами в галузях культури (його мета полягає в тому, щоб розширити взаєморозуміння між суспільствами, міжкультурний діалог та обмін ідеями). Усі ці дії, що повязані з дипломатичним протоколом, охороною здоровя та освітою, мають розглядатися як символічні за своєю природою. Символи можуть виступати як свого роду валюта. Як показано Пьєром Бурдьє, символічний капітал, також як і матеріальний (гудвіл, престиж, вплив, сила, довіра), може бути вкладений і витрачений. Циркуляційний цикл символічного капіталу показує, що матеріальний капітал вкладений, щоб отримати символічний капітал, який у кінцевому рахунку стає матеріальним. Таким чином, символічний і матеріальний капітал стають взаємозвязаними. Поняття П. Бурдьє щодо акумулювання символічного капіталу може бути застосовано до аналізу китайської іноземної політики по відношенню до Африки в тому сенсі, що на користь союзників необхідні вкладення і в матеріальний, і в символічний капітал, наприклад у формі медичної ті, освітньої допомоги. Така стратегія сприяє укріпленню значення Китаю, престижу та образу в Африці та всьому світі. Саме в звязку з цим ЄС потребує співробітництва у таких галузях, як наука, передача технологій і розвиток інформаційного суспільства в Африканських країнах. Виявляється, що через просування цих передових форм кооперації Європа має можливість збільшити мережу звязків (залежностей), які дозволяють зберегти їх позиції в Африці.