Виробничі витрати
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
, планування і обліку затрат виробництва з метою контролю і управління витратами виробничих ресурсів.
Місця виникнення витрат є обєктами аналітичного обліку затрат на виробництво за елементами затрат і статтями калькуляції. Стовно процесу виробництва місця виникнення затрат можна класифікувати на виробничі і обслуговуючі. До виробничих належать цехи, дільниці, бригади, а до обслуговуючих відділи і служби управління, склади і лабораторії тощо.
Облік затрат за місцями виникнення ввели у 20-х роках XX ст. з метою підвищення точності калькулювання. Вихідним спонукальним моментом групування затрат за місцями виникнення була неможливість їх первинного групування за видами продукції. Цех чи інший підрозділ чітко виділявся як місце виникнення затрат, що полегшувало їх локалізацію і дозволяло наблизити непрямі затрати, які підлягали розподілу до виготовленої в даному місці продукції.
Поступово до мети обліку затрат за місцями виникнення, крім забезпечення достовірного калькулювання, приєднався також і контроль за обґрунтованістю і раціональністю витрачання ресурсів, тобто контроль затрат у місцях їх виникнення.
З часом облік затрат за місцями виникнення все більше відособлювався від калькулювання, чому сприяла тенденція до укрупнення структурних підрозділів.
Слід зазначити, що проблеми групування затрат за місцями їх виникнення ще належним чином не досліджені. На виробничих підприємствах місце виникнення затрат це сфера відповідальності, яка повязана з певними видами витрат при виготовленні продукції або обслуговуванням виробництва і його управлінням. Отже, в першу чергу, до них слід віднести окремі види виробництв (основні, допоміжні, підсобні, обслуговуючі) і такі структурні підрозділи, як цехи, самостійні дільниці, майстерні.
При більшій деталізації це може стосуватися діяльності бригад, окремих служб, бюро, лабораторій за необхідності і по можливості виділення затрат, повязаних з обсягом виконуваних ними робіт або безпосередньо залежних від їх діяльності.
Ступінь деталізації витрат за місцями їх виникнення для кожного підприємства індивідуальний.
Групування затрат виробництва в розрізі виробничих підрозділів дозволяє усунути безконтрольність затрат і закріпити відповідальність за їх величину за конкретними виконавцями і керівниками.
Обліку за місцями виникнення затрат надається особливо важливе значення, так як впливати на собівартість і рівень економічності виробництва можливо лише на даному етапі. На етапі калькулювання можна лише більш-менш приблизно розподілити витрати виробництва між виробами, абсолютно не впливаючи на загальний рівень та характер цих витрат.
Приблизно в середині 40-х років XX ст. зявляється поняття центр затрат, оперативний центр затрат, під яким розуміють первинну ланку обліку затрат для контролю їх у підрозділах та більш точного розподілу витрат за обєктами калькулювання, в якості яких можуть виступати: групи виробничого, устаткування, робочі місця, технологічні процеси, виробничі дільниці.
Можливі центри обліку виробничих затрат наведено на рис. 2.2.
За своєю природою кожне робоче місце це центр затрат. Проте в обліку до такої деталізації, як правило, не вдаються.
Центри затрат це первинні виробничі і обслуговуючі одиниці, що характеризуються одноманітністю функцій і виробничих операцій, приблизним рівнем технічної оснащеності та організації, направленістю (спрямуванням) затрат. їх виділяють в якості обєкта планування і обліку затрат з метою деталізації затрат, посилення контролю і підвищення точності калькулювання. Центр затрат може збагатися з організаційною одиницею (цехом, відділенням, дільницею) або бути підрозділом, що входить до складу цієї одиниці. Основою виділення центрів затрат є спільність устаткування, що використовується, виконуваних операцій чи функцій.
Рис. 2.2. Класифікація центрів обліку виробничих затрат за видами
Групування витрат за центрами затрат повязане з додатковими обліково-вирахувальними роботами. Тому доцільність їх введення необхідно оцінити з точки зору корисності додаткової інформації щодо затрат виробництва.
Центри затрат, як і місця виникнення затрат класифікують за відношенням до процесу виробництва на виробничі, обслуговуючі і умовні.
До виробничих належать виробництва (виробничі комплекси), цехи, дільниці, бригади.
До обслуговуючих належать відділи (служби) управління та обслуговування виробництва.
До умовних належать статті собівартості, субстатті з комплексних витрат, економічні елементи.
Ступінь деталізації центрів затрат залежить від трудомісткості обліку і можливої ефективності використання отриманої інформації. Номенклатура центрів затрат повинна передбачати єдину систему їх кодування, що дає можливість сортування і групування даних про затрати по будь-яких закодованих ознаках у різних комбінаціях.
Групування затрат за центрами, по суті, являє складову частину системи калькулювання і його краще здійснювати у єдності з калькуляційним обліком.
Центри затрат відрізняються від місць виникнення затрат тим, що являють собою групування затрат в аналітичному обліку за окремими роботами, операціями, функціями в середині виробничих підрозділів. Це виділення визначається бажанням мати додаткові точки к?/p>