Вирiшення мiжнародних комерцiйних спорiв
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
можливiсть домогтися визнання й виконання iноземного арбiтражного рiшення у бiльшостi краiн. Пiдстави для вiдмови у виконаннi СФ нечисленнi i зводяться в основному до процесуальних порушень. Повторний розгляд справи, по сутi, не здiйснюСФться.
Умовою арбiтражного (третейського) порядку вирiшення спору СФ угода сторiн про його передачу на розгляд арбiтражу. Така угода може бути включена в текст зовнiшньоекономiчного контракту i в цьому разi ii прийнято iменувати арбiтражним застереженням. Вона також може бути укладена у виглядi окремоi угоди, i тодi ii називають арбiтражною угодою, пiдкреслюючи ii вiдокремленiсть вiд контракту. Вживають i такi назви: третейський запис або третейський компромiс.
Поняття арбiтражноi угоди мiститься у ст. 7 Закону Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж. Це угода сторiн про передачу до арбiтражу всiх або певних спорiв, якi виникли або можуть виникнути мiж ними у звязку з будь-якими конкретними правовiдносинами, незалежно вiд того, мають вони договiрний характер чи нi. Арбiтражна угода може бути укладеною у виглядi арбiтражного застереження в контрактi або у виглядi окремоi угоди.
Основною вимогою, що предявляСФться до арбiтражноi угоди законодавством бiльшостi краiн, у тому числi й Украiни, СФ вимога про додержання письмовоi форми. Вiдповiдно до тiСФi ж ст. 7 Закону угода вважаСФться укладеною в письмовiй формi, якщо вона мiститься в документi, пiдписаному сторонами, або укладена шляхом обмiну листами, повiдомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням iнших засобiв електрозвязку, що забезпечують фiксацiю такоi угоди, або шляхом обмiну позовною заявою та вiдзивом на позов, у яких одна iз сторiн стверджуСФ наявнiсть угоди, а iнша проти цього не заперечуСФ. Посилання в угодi на документ, що мiстить арбiтражне застереження, СФ арбiтражною угодою за умови, що угода укладена у письмовiй формi i це посилання СФ таким, що робить згадане застереження частиною угоди. Отже, врахованi усi можливi варiанти, що забезпечують письмову форму арбiтражноi угоди.
Обовязковiсть письмовоi форми арбiтражноi угоди передбачена i в Нью-Йоркськiй конвенцii 1958 р., ключовим поняттям у якiй СФ саме термiн письмова угода. За КонвенцiСФю, кожна Договiрна держава визнаСФ письмову угоду, яка включаСФ арбiтражне застереження в договорi або арбiтражну угоду, пiдписану сторонами, чи таку, що мiститься в обмiнi листами або телеграмами (ст. II).
Дещо iншого пiдходу стосовно вимог щодо форми арбiтражноi угоди дотримуСФться РДвропейська конвенцiя 1961 р. Поряд iз вимогою щодо письмовоi форми арбiтражноi угоди Конвенцiя допускаСФ укладення ii в будь-якiй iншiй формi, враховуючи, що СФ держави, у яких жоден iз законiв не потребуСФ письмовоi форми для арбiтражноi угоди. Остання може бути укладена у формi, дозволенiй законами цих держав.
Наведене даСФ змогу зробити висновок, що вимога стосовно письмовоi форми арбiтражноi угоди СФ суттСФвою умовою ii дiйсностi. РЖснування дiйсноi арбiтражноi угоди СФ, насамперед, правовою пiдставою i джерелом набуття третейським судом (арбiтражем) своСФi компетенцii розглядати конкретний спiр, а, по-друге, СФ необхiдною умовою дiйсностi i юридичноi сили арбiтражного рiшення, винесеного з цього спору.
Недодержання зазначеноi вимоги може призвести до визнання арбiтражноi угоди недiйсною, наслiдками чого можуть бути заперечення компетенцii арбiтражного суду розглядати спiр, скасування арбiтражного рiшення та вiдмова у його визнаннi та виконаннi. Можливе також прийняття державним судом спору до свого провадження у звязку з недiйснiстю арбiтражноi угоди.
При розглядi питання про дiйснiсть арбiтражноi угоди необхiдно вирiшити, за законодавством якоi краiни мають бути визначенi умови дiйсностi такоi арбiтражноi угоди. Слiд звернути увагу на те, що унiфiкована матерiально-правова норма Нью-Йоркськоi конвенцii закрiплюСФ вимоги щодо форми арбiтражноi угоди. Вимоги щодо змiсту, предмета, обСФкта, субСФктного складу сторiн та iншi вимоги як умови дiйсностi арбiтражноi угоди визначаються, як правило, внутрiшнiм законодавством краiн, яке маСФ бути застосованим до цiСФi угоди. Тому арбiтражна угода може бути визнана недiйсною лише на пiдставi нацiонального законодавства певноi держави.
З метою вирiшення цього колiзiйного питання до Нью-Йоркськоi конвенцii було включено двi унiфiкованi колiзiйнi норми, якi повиннi використовуватися при визначеннi права, яке маСФ бути застосоване до арбiтражноi угоди (ст. V.! (а)). Тi ж самi колiзiйнi привязки закрiпленi у ст. 36 Закону Про мiжнародний комерцiйний арбiтраж, а саме: у визнаннi або у виконаннi арбiтражного рiшення, незалежно вiд того, у якiй державi його було винесено; може бути вiдмовлено, якщо арбiтражна угода СФ недiйсною за законом, якому сторони цю угоду пiдпорядкували, а в разi вiдсутностi такоi вказiвки, за законом держави, де рiшення було винесено.
Важливо знати, що особливiсть укладеноi арбiтражноi угоди полягаСФ у ii обовязковостi для сторiн, якi не можуть ухилитися вiд передачi спору арбiтражу.
Суд, до якого подано позов у питаннi, що СФ предметом арбiтражноi угоди, повинен, якщо будь-яка iз сторiн попросить про це не пiзнiше подання своСФi першоi заяви по сутi спору, припинити провадження у справi i направити сторони до арбiтражу, якщо не визнаСФ, що ця арбiтражна угода СФ недiйсною, втратила чиннiсть або не може бути виконана.
Арбiтражна угода, у тому числi арбiтражне застереження у зовнiшньоекономiчному контрактi, м