Використання психологічних способів впливу в процесі навчання
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
?авіювання є особлива якість психіки людини, на яку здійснюють вплив, сугестивність. Сугестивність це здатність людини змінювати свою поведінку на вимогу іншої особи чи групи людей, не спираючись при цьому на логіку чи свідомі мотиви, тобто підсвідома підлеглість вимогам інших людей. Причому людина, що виконує підказану їй дію, часто сама щиро впевнена, що це є результатом самостійно прийнятого рішення.
Сугестивність нормальна властивість нервової системи. Однак її виразність у кожному конкретному випадку неоднакова. Вона залежить від віку (чим молодше, тим вище), статі (найчастіше жінки більш чутливі до навіювання), інтелекту (з підвищенням рівня освіти сугестивність звичайно знижується), стану здоровя (після перевтоми чи захворювання сугестивність стає вищою) та інших чинників. Крім того, вона значно варіює залежно від виду навіювання й авторитетності тієї особи (групи, від якої виступає дана особа), що здійснює навіювання [94].
Особливо велика залежність сугестивності від віку. Діти у віці 710 років настільки сприйнятливі до навіювання, що під час роботи з ними часто немає необхідності використовувати спеціальні прийоми, що підсилюють роль навіювального слова. У початкових класах школи авторитет учителя безмірно великий, будь-яке його слово, розповідь, зауваження сприймаються як безсумнівна істина. З віком сугестивність як індивідуальна властивість звичайно знижується. Так, уже підлітки мають високу критичність, беруть під сумнів ще вчора визнані авторитети, скидають, здавалося б, безперечні істини.
Якщо ж високий рівень сугестивності зберігається в зрілому віці, то це найчастіше характеризує людину з негативного боку. Це пояснюється звичайно або недостатньо розвинутим логічним мисленням, або несформованими вольовими якостями, або відсутністю власних переконань, критеріїв оцінки дійсності і власної поведінки та способу життя.
Дані тези підтверджуються результатами досліджень характеру творчості дітей, що відрізняються за ступенем сугестивності, які проводив І. Є. Шварц, аналізуючи шкільні твори. Виявилося, що більшість учнів із групи тих, хто легко піддається навіюванню, пишуть твори, орієнтовані на просте відтворення раніше вивченого матеріалу. Мова їхніх творів найчастіше книжкова, містить багато штампів, стандартних зворотів. Відсутні власні думки і судження. У роботах же школярів, які важко піддаються навіюванню, насамперед проглядається творча індивідуальність, простежується власна думка, іноді спірна чи неправильна, але незалежна, що виходить за рамки простого репродуктивного відтворення [94].
Таким чином, на дієвість навіювання насамперед впливають особливості людей, які вступили у взаємодію. Але треба зазначити, що певні сугестивні властивості має і форма пропонованого мате- ріалу (особливо оформлення і подання матеріалу). Так навіювальний вплив засобів, які використовує педагог, підвищується за умови:
конкретності виразних засобів (слова з конкретним змістом підвищують сугестивність, а слова з абстрактним змістом зменшують її);
особливості теми (чим вище ступінь абстракції в описі образу, тим менше сила його навіювального впливу);
мовної динаміки (основні прийоми для підвищення сугестивності впливу мовлення: мякість і сила голосу, використання ефекту несподіваності повідомлення);
музичного супроводу (особливо ритмічного).
Найважливішим способом психологічного впливу в спілкуванні є переконання. Переконання це аргументований, свідомий словесний доказ власних ідей, думок, вчинків. Переконання лише тоді дійове, коли спирається не тільки на слова, а й на справи, емоції, ефекти зараження, навіювання й наслідування. Ті педагоги, які вміло користуються під час спілкування з учнями всім набором психологічних механізмів, досягають великих успіхів у своїй діяльності.
На основі вивчення соціально-психологічної теорії та педагогічного досвіду спілкування переконання й навіювання вирізняють як два основні способи комунікативного впливу. Кожен з них має свою специфіку. Для того щоб переконання як метод взаємодії було максимально дійовим, воно має задовольняти певним вимогам:
зміст і форма переконання повинні відповідати рівню вікового розвитку особистості (у молодшому шкільному віці на прикладі казок, билин, фантастичних розповідей, далі на прикладах вивчення реального світу);
переконання повинно будуватися з урахуванням індивідуальних особливостей учня; необхідно знати справжню життєву позицію слухача;
переконання повинні містити як узагальнені положення (принципи і правила), так і конкретні факти, приклади; значною є роль наочно-образного матеріалу;
під час переконання часто виникає необхідність аналізувати факти поведінки, які однаково відомі співрозмовникам; це допомагає паралізувати можливі сумніви як щодо дійсності самого факту, так і в істинності висунутого загального положення;
переконуючи інших, педагог повинен глибоко вірити в те, що він повідомляє [31].
Умовами ефективності переконуючої взаємодії є:
забезпечення сили взаємодії, що визначається її змістом та авторитетом того, хто переконує. Чим краще ставлення учня до педагога, тим краще він приймає його переконання;
урахування під час побудови переконання особливостей психічного складу того, кого переконують. Для цього педагогу треба знати тип нервової системи вихованця, уявляти зону його найближчого розвитку в навчанні та вихованні. Наприклад, учень має сильний, неврівноважений тип нер