Видатні постаті французького та німецького менеджменту
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
ложення теорією ринків, відомою в економічній літературі як закон Сея.
Файоль Анрі
Анрі Файоль (1841-1925) відомий французький дослідник і фахівець у галузі менеджменту, засновник так званої класичної, чи адміністративної, школи менеджменту.
Народився у м. Константинополі 29 липня 1841 р. Після закінчення ліцею і Національної вищої школи гірничої справи в м.Сент-Етьен з 1860 р. по 1918 р. працював у гірничодобувній і металургійній компанії "Комментрі-Фуршамболь-Деказвіль" ("Комамболь"). Будучи керівником середнього рівня, набув певної відомості завдяки публікаціям результатів досліджень геологічних проблем, а працюючи генеральним менеджером, допоміг врятувати свою компанію від банкрутства і перетворив її на одне з провідних підприємств Франції. Після 1918 р. А.Файоль був радником французького уряду з питань управління промисловістю; викладав у Національному військовому інституті Франції і заснував Центр адміністративних досліджень.
А.Файоль вважається одним з найвидатніших першої половини 20 ст., який зробив значний внесок у розвиток теорії наукового менеджменту. В книзі "Загальне і промислове управління" (1916) всі операції, які виконуються в організаціях, він розподілив на шість груп:
- технічні (виробництво, виділка, обробка);
- комерційні (купівля, продаж, обмін);
- страхові (страхування та охорона майна і осіб);
- фінансові (залученні фінансових коштів і розпорядження ними);
- облікові (бухгалтерія, калькуляція, облік, статистика);
- адміністративні (передбачення, організування, розпорядництво, координування, контроль).
Незалежно від складності виробництва та розмірів підприємства ці шість груп операцій виконуються в них завжди і перебувають у тісному взаємозвязку. Із всіх операцій він виділяє адміністративні. А.Файоль сформулював 14 принципів управління, від застосування яких залежить успіх управління організацією, використовував їх у своїй практиці:
- розподіл праці, мета якого підвищити кількість і якість виробництва за постійних витрат зусиль;
- поєднання влади як права віддавати розпорядження і відповідальності в управлінні;
- дисципліна як дотримання правил, вимог, угод працівниками і роботодавцями;
- єдиноначальність (підпорядкованість тільки одному безпосередньому керівнику, виконання його розпоряджень і звітність перед ним);
- єдність керівника (один керівник і єдиний план для групи людей, що діють в межах єдиної мети);
- підпорядкування індивідуальних інтересів загальним (інтереси працівника, службовця чи групи працівників не повинні ставитися вище від інтересів підприємства);
- винагорода персоналу (повинна бути справедливою і задовольняти інтереси працівників та роботодавців);
- оптимальне співвідношення централізації та децентралізації в управлінні;
- ієрархія (керівні посади в організації від нижчої до вищої); документи, звіти, розпорядження повинні проходити шляхом ієрархії керівних посад;
- порядок (матеріальний порядок кожна річ повинна знаходитися на відведеному для неї місці; соціальний порядок кожен працівник має бути на своєму місці);
- справедливість (вимогливе, але справедливе ставлення адміністрації до підлеглих забезпечує лояльність персоналу до підприємства);
- стабільність складу персоналу (надмірна плинність працівників негативно впливає на ефективність розвитку підприємства; водночас є причиною і наслідком неефективного управління);
- ініціатива (менеджери повинні заохочувати підлеглих висувати ідеї);
- корпоративний дух (необхідно створювати дух єдності та спільних дій, розвивати колективні форми праці).
Вчений підкреслював, що застосування принципів управління у практичній діяльності повинно мати гнучкий характер і завжди залежати від ситуації. Основними елементами управління вважав:
- планування - "погляд вперед", передбачення, яке ґрунтується на ресурсах, методах роботи в конкретній ситуації, майбутніх тенденціях діяльності підприємства;
- організацію забезпечення підприємства всім необхідним для функціонування (сировиною, устаткуванням, капіталом, персоналом, будівлями); розроблення структури організації для забезпечення єдності персоналу при досягненні цілей підприємства;
- розпорядження, метою якого є залучення підлеглих до дій в інтересах підприємства (менеджер, який виконує обовязки з розпорядження, повинен: добре знати власних підлеглих і усувати некомпетентних; знати особливості трудових угод між підприємством і працівниками; бути прикладом для підлеглих; здійснювати періодичні перевірки організації та використовувати їх результати в подальшій діяльності; проводити наради з підлеглими для досягнення єдності керівництва і узгодження зусиль; не перевантажувати свою увагу деталями; домагатися, щоб серед підлеглих домінував дух результативності, ініціативи, усвідомлення обовязку);
- координування забезпечення досягнення узгодженості в роботі всіх ланок системи шляхом встановлення раціональних звязків між ними);
- контроль перевірка виконання роботи відповідно до затвердженого плану, оголошених наказів і встановлених принципів з метою виявлення, усунення і подальшого недопущення відхилень і помилок.
Бастіа Франсуа
Франсуа Бастіа (1801-1850) французький економіст та політичний діяч. Основні праці: "Економічні софізми", "Економічні гармонії". Пропагував ідею свободи торгівлі та відкидав с