Велика Хартія вольностей
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
?али справи вілланів, ця категорія населення залишалася підвладною своєму сеньйору. Але вільні міщани, рицарство, вільне селянство залишалися у великому виграші і були відгороджені від свавілля феодальної знаті. Одночасно зріс авторитет королівської влади, казна одержала нове джерело надходжень судові мита. В процесі судової практики королівських судів поступово почало вироблятися т. зв. загальне право єдине для усієї країни королівське право. Останнє поступово витіснило місцеве право, що застосовувалося в сеньйоральних та сотенних судах. Реформа карного законодавства була розпочата т. зв. кларендонською ассізою 1166р. Послані з столиці судді регулярно обїздили графства. На місцях вони викликали до себе 12 місцевих поміщиків-рицарів та по 4 вільних селянина від кожного села. усі ці люди під присягою повинні були повідомляти про ті карні злочини, що мали місце з моменту попередньої сесії суду. Таким чином, остаточно утверджується принцип, що справи про карні злочини перестають збуджуватися з ініціативи зацікавленої сторони, а виступають в якості злочинів проти королівського миру і переслідуються державою.
Невдалою виявилася спроба Генріха II поставити під контроль держави церковні суди. На цьому ґрунті він зіткнувся з главою англійської церкви архієпископом Кентерберійським Томасом Бекетом. У 1170р за наказом короля архієпископ був убитий, але у справу втрутився папа Олександр III. Під загрозою відлучення від церкви Генріха II вимусили публічно покаятися і відмовитися від своїх намірів.
У 11691170 рр. англійські барони розпочали завоювання Ірландії. В 1171р. сюди прибув сам король Генріх II. В південно-східній частині острова було створено укріплений район, пізніше названий Бейл (буквально огороджена територія). В 1174р. Генріх II ненадовго примусив короля Шотландії Вільяма Лева принести оммаж і васальну присягу на Шотландію. Однак, звільнившись невдовзі від васальної залежності, Шотландія розпочала зближення з Францією Філіпа II Августа у тісному антианглійському союзі.
Ці масштабні війни стали однією з причин військової реформи. У 1181р. був виданий королівський указ про загальне озброєння. Кожна вільна людина в державі повинна була обзавестися тією чи іншою зброєю, відповідно до свого майнового стану. Ополчення цих вільних людей у необхідному випадку поступало під командування шерифа. Цю нерегулярну армію король міг протиставити не лише зовнішньому ворогу, але й власним непокірним феодалам. З іншого боку, військове озброєння вільних селян та жителів міст зумовило зростання політичної волі цих прошарків населення. Замість військової служби (обмеженої щорічним 40-денним веденням бойових дій) з феодалів почали стягувати т. зв. щитові гроші. На них король почав наймати на постійну службу рицарів та вільних селян-лучників. Тим самим було закладено основи регулярної армії.
2. Реформування суспільних відносин згідно Хартії
Особливості становища королівської влади згідно Хартії, васальних відносин
Молодший син Генріха II Іоанн Безземельний (11991216) успадкував від батька ефективний управлінський апарат. Однак, надані можливості були використані напрочуд невдало. Довільними конфіскаціями земель, арештами і стратами неугодних йому магнатів, постійними порушеннями установлених феодальних порядків король збудив проти себе опозицію баронів. У війні 12021204 рр. французький король Філіпп II Август захопив більшу частину володінь Іоанна Безземельного у Франції: Нормандію, Анжу, Мен, Турень, частину Пуату. Поразка 1214р. у битвах при Ларош-о-Муані та Бувіні остаточно поховала надії повернути втрачені землі на континенті. Ще з 1207р. Іоанн перебував у затяжному конфлікті з папою Інокентієм III. В 1212р. папа видав буллу про позбавлення англійського короля престолу та про передачу права на англійську корону французькому королю Філіппу II Августу. Побоюючись повстання своїх підданих, Іоанн в 1213р. капітулював перед папою, визнав себе його васалом і зобовязався щорічно виплачувати 1000 марок сріблом. Цей ганебний для королівської влади акт ще більше посилив опозицію. Навесні 1215р. барони за підтримки рицарства та міщан розпочали війну проти короля. Лондонці відкрили їм ворота столиці. Король був змушений підкоритися вимогам повсталих баронів і 15 червня 1215р. підписав т. зв. Велику хартію вільностей.
Згідно цього акту, барони обирали з власного середовища комітет з 25 членів, які мали слідкувати за дотриманням Хартії з боку короля. Підраховано, що з 68 статей Хартії 30 виражали інтереси баронів, 7 рицарства та верхівки вільного селянства і лише 3 міщан. Права залежних вілланів у Хартії взагалі не оговорювалися.
Король зобовязався дотримуватися свободи церковних виборів (конфлікт з папою розпочався з призначення королем Стефана Ленгтона архієпископом Кентерберійським). Він поклявся не стягувати з своїх васалів-баронів більших поборів, ніж це було встановлено звичаєм, зобовязався не збирати щитових грошей та інших сум без згоди загальної ради королівства. До складу цієї ради повинні були входити безпосередні тримачі короля, тобто в основному ті ж барони.
Вимоги Хартії задовольняли передусім інтереси церковних феодалів і великих баронів, які стояли на чолі боротьби проти королівського свавілля.
Іоанн Безземельний визнавав права англійської церкви і обіцяв на вічні часи, що вона буде вільною і володітиме своїми правами в цілості і своїми вшьностями в недоторканності (ст.1). Хартія док