Велика Вітчизняна війна: ціна перемоги
Информация - История
Другие материалы по предмету История
полягає в тому, що Велика Вітчизняна війна не зводилась лише до протиборства армій, як це мало місце в минулому. Збройні сили агресора свої смертоносні удари наносили і по цивільному населенню, не роблячи особливої різниці між фронтом і тилом.
Нашій країні дорого обійшлося зволікання з відкриттям другого фронту в Європі, що пояснюється не тільки обєктивними труднощами союзників, але і їх розрахунками "заощадити" власні сили.
На радянсько-німецькому фронті була знищена основна частина військової техніки вермахту: до 75% танків і штурмових гармат, понад 75% авіації, 74% артилерійських знарядь. Щодня противник втрачав тут в середньому 55 літаків, 118 артилерійських систем, 34 танки і штурмових гармати. За підрахунками історика з Кембріджського університету Д. Рейнольдса, між червнем 1941 і червнем 1944 р., тобто до висадки англо-американських військ у Францію, 93% загальних втрат німецькі війська зазнали в боях з Червоною Армією.
Про впертістю бойових дій на радянсько-німецькому фронті говорить і той факт, що тільки сухопутні війська і ВПС Червоної Армії витратили понад 10 мільйонів тонн боєприпасів, 13,4 мільйонів тонн пального, близько 40 мільйонів тонн продовольства і фуражу. Ці величезні обсяги матеріальних засобів більш ніж красномовно свідчать про безперервне напрузі, яке пережив у роки нацистської навали тил країни, про великий подвиг радянських людей, скоєному ними ще на одному фронті - трудовому.
Розгром Німеччини вирішальним чином вплинув на ліквідацію останнього осередку Другої світової війни на Далекому Сході. Розтрощивши в тритижневий термін мільйонну японську угруповання, радянські збройні сили завдали ворогові втрат, що склав майже 30% втрат Японії за всю війну. Поразка Квантунського угруповання, посилене втратою основних джерел сировини і промислових ресурсів Маньчжурії, стало однією з визначальних факторів, які змусили Японію капітулювати.
В останні два роки війни Червона Армія вела бої не тільки з завданням завершення визволення своєї держави, але і з метою позбавлення від німецького нацизму народів інших країн. Повністю або частково вона звільнила Румунію, Польщу, Болгарію, східні райони Югославії, Австрії та Німеччини, Чехословаччини, Угорщини, Норвегії (провінцію Фінмарк), Данію (о. Борнхольм), північно-східні провінції Китаю, Кореї. Всього за визвольний період загинули більше 1099 тис. наших співгромадян, а загальні втрати, в тому числі безповоротні і санітарні, склали близько 4 мільйонів осіб.
Безповоротні людські втрати СРСР у війні - це не тільки вбиті в бою і померлі від ран у госпіталях, зниклі без вісті, не повернулися з полону військовослужбовці, партизани і ополченці. Цей скорботний список включає імена мирних громадян, померлих від голоду і хвороб, загиблих при бомбардуваннях і артилерійських обстрілів, що склали свої голови в ході каральних акцій окупантів, всіх розстріляних підпільників, закатованих у таборах, а також вивезених у Німеччину і не повернулися звідти. Багато про що говорить статистика смертей в німецьких концтаборах. Так, з 235 тис. англійських і американських військовополонених там загинули 8300 осіб, або 3,5%. А з 5700 тис. радянських військовополонених, в більшості своїй росіян, від голоду і хвороб померли або були розстріляні близько 3300 тис. осіб, або 57%.
Особливо великими були втрати серед цивільного населення в прифронтових районах. Багато великі населені пункти, по суті, ставали полем бою. Класичним прикладом є Сталінград, де його захисники билися буквально за кожен будинок, Тільки під час масованих нальотів ворожої авіації в серпні 1942 р. в місті на Волзі загинуло понад 40 тисяч чоловік мирного населення, а кількість поранених перевищила 150 тисяч.
Винищення мирного населення проводилося перш за все шляхом групових розстрілів, спалення людей живцем у закритих приміщеннях. Про злочин нацистів у Хатині, що під Мінськом, відомо всьому світу. На жаль, не став надбанням широкої громадськості той факт, що в Білорусії крім цього населеного пункту були вщент спопелити разом з їх мешканцями ще 628 сіл.
За 26 місяців хазяйнування" у Смоленську і його околицях фашистська Німеччина знищила понад 135 тис. осіб, понад 87 тис. смолян були насильно відправлені на примусові роботи до Німеччини. У Брянську кількість винищеного окупантами цивільного населення становило 50 тисяч чоловік, в Ростові-на-Дону - 40 тисяч, у Краснодарі - 13 тисяч, в Орлі - понад 11 тисяч осіб.
Найтяжчі випробування випали на долю ленінградців. За 900 днів блокади противник скинув на місто 107 тисяч фугасних і запалювальних бомб, випустив 150 тисяч важких артилерійських снарядів. Люди гинули там від гарматних обстрілів і нальотів ворожої авіації, але ще більше від голоду і хвороб. Смерть не щадила нікого: йшли з життя молоді й старі, жінки і діти. Нерідко люди падали на вулицях і більше не піднімалися, у своїх холодних будинках і квартирах лягали спати і засипали навіки. Часто життя мешканців північної столиці Росії обривалася прямо на робочому місці. Місто вимирало, але не здавався. Мертвих звозили на його околицю, на пустир, що поряд із старою Піскарьовсько дорогою. Так і виникло відоме нині всьому світу, страшне за своєю суттю Піскарьовське кладовище. Від бомбардувань і артилерійського обстрілу загинули 16 747 ленінградців, 33 782 отримали поранення, а 641 тисяч пішли з життя в результаті голодної смерті.
Якщо безповоротні втрати наших військ в 1941 р. склали 27,8% від їх загальних втрат, а в 1942 р. - 28,9%, то вже в 1943 р., коли відбувся корінний перелом у війні, б?/p>