Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. за матеріалами свідків та ветеранів війни
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
командування Червоної армії, населення країни, що призвело до трагічних наслідків. 21 червня 1941р. на повідомлення радянського військового аташе у Франції генерала Суворова проте, що війна розпочнеться 22 червня, Сталін написав: Довідайтесь, хто автор цієї провокації, і покарайте його.
План Барбаросса передбачав бліцкриг блискавичну війну: протягом 2-2.5 місяців знищити Червону армію і вийти на лінію Архангельськ-Астрахань. Німецька армія наступала у трьох головних напрямках: західному на Ленінград; центральному на Москву; південному на Київ. Згідно з планом передбачалося загарбання України вже в перші тижні війни і створення плацдарму для прориву на Кавказ в Закавказзя.
За планом Ост німці мали намір виселити із України мільйони людей, заселивши її німецькими колоністами. Частину українських земель передбачалось передати союзникам.
Наступ на Україну здійснювала група німецької армії Південь на чолі з фельдмаршалом Рундшедтом. Для оборони України були створені Південно-Західний Фронт на чолі з генералом М. Кирпоносом та Південний фронт на чолі з генералом Я. Черевіченком.
З 23 по 29 червня в районі Луцьк-Рівне-Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну Україну. 30 червня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни вони просунулись углиб України на 300-350 км.
У північному напрямку німецькі війська просунулись углиб радянської території на 500 км, у центральному напрямку на 600 км. Червона армія за перші три тижні війни втратила 850 тис. чоловік (у 10 разів більше, ніж Німеччина), 3.5 тис літаків, 6 тис. танків.
Початковий період війни склався вкрай невдало для Радянського Союзу.
Радянські війська мужньо билися з загарбниками, але кількісна перевага була на боці ворога. Ворожі танки 24 червня вийшли в район м. Рівно і м. Дубно, а 17-та німецько-фашистська армія швидко просувалася на Львів і Броди, намагаючись відрізати радянські війська від центра лівого крила. Війська Південно-Західного фронту, контрудару в районі Брод, Рівна, Дубно затримали на 8-10 днів наступ противника, завдавши йому великих втрат в живій силі і техніці.
Відвівши основні сили І танкової групи і 6-тої армії 5 липня ворог знову ударив в напрямку Новгорода-Волинського, Житомира, Києва. Прорвавши оборону радянських військ в районі Новгорода-Волинського противник 9 липня взяв Житомир. А 11 липня німецько-фашистська піхота і танки вийшли на річку Ірпінь за 15-20 км. Від Києва.
Одночасно завязались запеклі бої на південь від Києва. Німецько-фашистські війська спрямували свій удар з району Бердичева через Білу Церкву на Умань, щоб вийти у тил арміям лівого крила Південно-Західного фронту. Після важких боїв радянські війська 30-го липня залишили Умань, а 10 серпня ще кілька міст України серед них Канів, Черкаси, Кременчук, Кіровоград. На південь від Києва в районі Кременчука гітлерівці підійшли до Дніпра.
Одним з епізодів війни є розповідь очевидця Мільнера Рафаїла Ісайовича, який брав участь у форсуванні Дніпра. На початку жовтня 1943 року полк підійшов до Дніпра, готуючись до форсування ріки, гвардійці відремонтували покинуті на березі човни, побудували нові. Ріка на ділянці фронту протікала двома рукавами, які утворювали не великі острови, на них, як і на правому березі були ворожі укріплення, щоб успішно зламати опір ворога і оволодіти островами, треба було придумати все до найменших дрібниць. У цьому полягали найперші і найважливіші завдання. Залишеним серед ріки гітлерівським частинам відступати не було куди, тому і чинили вони нашим військам відчайдушний опір. З настанням вечора почався штурм правого берега Дніпра. Ніщо не змогло зупинити героїв. Човни, плоти, порожні бочки - все було використано для переправи. Багато хто долав ріку вплав. Могутнє УРА!!! переборюючи гуркіт бою неслося над рікою. Бійці атакували ворога з ходу, билися з ними прикладами, багнетами Мільнер брав безпосередню участь в організації переправи, давав необхідні вказівки і поради офіцерському складу.
Під час боїв по розширенню плацдарму 6 жовтня 1943 року Мільнер весь час перебував у бойових порядках полку. Як був поранений командир полку він прийняв командування на себе і забезпечив успішне виконання поставленого завдання.
За відмінне проведення операції по форсуванню Дніпра за особливу хоробрість і мужність указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року Мільнеру було присвоєно звання Героя Радянського союзу.
Другим очевидцем і учасником цих подій був Романенко Олексій Данилович. Командир відділення Романенко взявся човном перевести людей. Він перевіз 82 солдатів зі зброєю. Була поставлена задача вранці перейти в наступ і зайняти село в Новій Петрівці, але сили були не рівні. До вечора залишилося 14 солдатів. Треба було переправити на лівий берег і розповісти командуванню про ситуацію, що склалася, але човен був розбитий і Романенко вирішив плисти. Коли він досягнув мети розповів командирам про ситуацію, виснажений заснув. Але не пройшло і трьох годин як він вже сидів з іншими солдатами. За чотири рейси під безперервним вогнем він перевіз більше ста бійців. Після бою за Дніпро, йому також присвоєно звання героя Радянського Союзу.
Не оминула війна і моїх країв, зокрема Черкащини. З перших днів війни труднощі стали на захист Вітчизни.
З початком Великої Вітчизняної війни Черкащина стала ареною бойових дій. 57 дивізій, 13 бригад, 1300 літаків гіт?/p>