Японія - країна вранішнього сонця
Информация - География
Другие материалы по предмету География
нішнього сонця, причому близько чверті з них проживають у 15 найбільших містах, більшість із населенням, що перевищує мільйон осіб.
До найбільших міст світу належить столиця країни Токіо, де проживають 12,3 млн осіб. Токіо (у перекладі східна столиця) розташоване на узбережжі Токійської затоки. Місто засноване в середині XV ст. під назвою Едо, а в 1869 р. сюди була перенесена резиденція імператора. Сьогодні в японській столиці зосереджені промислові підприємства й науково-дослідні інститути, вузи й найбільші у світі банки. Тут розташовуються урядові заклади й штаб-квартири більшості всесвітньо відомих японських компаній.
Поряд із Токійською, найбільшими міськими агломераціями країн и є Осакська й Наґойська. Ці три агломерації разом із розташованими між ними населеними пунктами утворюють мегалополіс Токайдо иавдовжки в 600 км і населенням у 70 млн осіб найбільший у світі.
Осака друге за розмірами місто країни, де проживають 10,5 млн жителів. Тут розташовані численні промислові підприємства
й великий порт. Місто поділяється на дві частини: історичний південь і ділова північ. У південній частині міста розташований торговельний центр Осаки квартал Синсайбасі й найвідоміші храми міста.
Наґом (2,2 млн осіб) ядро економічного району Токай. Тут розвинене машинобудування, металургія, хімічна, нафтопереробна, текстильна й легка промисловість. За вантажообігом його порт є одним із найбільших у країні. Наґоя великий культурний центр, у місті багато памятників, храмів, музеїв.
Найбільший зовнішньоторговельний порт країни Йокоґама (більше ніж 3,5 млн осіб). Його розвиток повязаний із відкриттям торговельних портів для заходу іноземних суден. Жителі Йокогами першими випробували західні технічні досягнення електричне освітлення, телефонний звязок і сучасну систему водопостачання.
Кіото (1,5 млн осіб) культурний та історичний центр Японії. Місто побудоване в 792-794 рр. і до 1868 р. офіційно вважалося столицею країни. Славу Кіото принесли його вправні майстри, що виготовляли мечі, вироби з порцеляни й кераміки, лакові й бронзові вироби, мережива й вишивку, предмети релігійного культу, музичні інструменти і, звичайно ж, приналежності для чайної церемонії. Кіото центр японського національного зодчества, тут розташовані сотні храмів і святилищ. Одним із символів Кіото є Кінкакудзі Золотий павільйон. Удале планування, ідеальні пропорції та гармонічні форми надають йому легкості. Завдяки цьому Кінкакудзі вважається одним із кращих зразків японської національної архітектури. Не менш відомим є храм Дайго-Дзі, розташований у горах Есіно.
Культура. Культура Японії є унікальною. При цьому вона завжди сприймала досягнення інших цивілізацій, надаючи їм нових елементів, та вони поступово ставали складовою частиною японської традиції. Але при цьому Японія завжди зберігала своєрідність. Це проявляється в дбайливому, уважному ставленні до мистецтва, історії країни, її природи, традицій та особливостей побуту.
До сьогодні в_ Японії зберігаються багато традиційних видів літератури. Особливу популярність мають віршовані жанри: танка (неримований пятивірш із 31 складу) і хайку, або хокку (неримований тривірш із 17 складів). Великий вплив на розвиток сучасної поезії танка, відновлення її тематики й мови справила творчість Ісікави Таку боку.
Широко відомий у країні й за кордоном майстер морально-філософського й гротескно-фантастичного, роману Кобо Абе.
Японія батьківщина класичного, найконсервативнішого театру у світі Кабукі. До його трупи входять тільки чоловіки, причому акторське амплуа оннагато, або пан жінка, цінується дуже високо. Виняткове значення в Кабукі надається костюмам це ледве не друга за важливістю складова сценічної дії. І звичайно ж, центральне місце серед ошатного вбрання посідає кімоно. Не дивно, що в широкому сенсі це слово означає одяг, а точніше, національний одяг.
Існує кілька різновидів кімоно, наприклад, чоловічі й жіночі, верхні й нижні. У XVII ст. кімоно стало універсальним одягом для чоловіків усіх верств населення. Із проникненням до Японії європейської культури виникли побоювання, що воно зникне зовсім, але цього не сталося. Європейський костюм японці стали використовувати як повсякденний одяг, а кімоно стало предметом розкоші й престижу, перетворившись на парадну сукню, яку надягають з особливо врочистої нагоди.
Серед японців значно поширене мистецтво складання фігурок із наперу оригамі.
Одним із "найвідоміших й одночасно наймолодших видів японських бойових мистецтв (йому немає й 150 років) є дзюдо. Його прообразом упажається найдавніший вид бойового єдиноборства в обладунках. Сьогодні це олімпійський вид спорту.
Із Японії до багатьох країн прийшло традиційне мистецтво аранжування квітів ікебана. Дослівно це слово означає квіти, які жииуть. Частий елемент ікебани хризантеми, оскільки ці квіти є символом Японії.
Дуже цікавою є національна японська кухня. Вона ввібрала в себе масу інгредієнтів, синтезуючи їх, готують унікальні, неповторні Страви. У японців є такий вислів: У кожній страві має бути щось із і ір і щось із моря. Гірська складова це численні овочі за сезоном і рис, у значно меншій мірі мясо. Морську складову не можна полічити. У їжу тут ідуть практично всі види морської риби, китоподібні, молюски (аж до медуз), водорості, морська капуста. Дуже популярною стравою є сусі (суші) страва з відварного підкисленого р