Японія - країна вранішнього сонця
Информация - География
Другие материалы по предмету География
?ї націй Саме на основі Ямато зародилася японська держава, а вислів дух Ямато став синонімом японського духу.
Друга половина IV ст. ознаменувалася вторгненням японців на південь Кореї, що призвело до розширення контактів із високорозвиненими державами, які розташовані на континенті. Особливо великим був вплив Китаю. Із 552 р. у країні став поширюватися буддизм. Через протидію прихильників традиційних японських вірувань, що дістали, згодом назву Синто (шанування божества природи й предків), буддизм був сприйнятий японцями не відразу.
До VIIVIII ст. належить поява самураїв військово-феодального стану, що протягом наступного тисячоліття відіграло найважливішу роль в історії країни. У Давній Японії слово самурай (сабу-рай), утворене від дієслова сабурахі, мало таке буквальне значення: служити великій людині, людині вищого стану. Згодом так стали називати воїнів-дружинників, що перебували на службі у феодалів. Поступово вони перетворювалися на збройних слуг, що одержували від свого хазяїна утримання житло та їжу, а іноді й ділянки землі з приписаними селянськими дворами. Незабаром самурайські дружини набули розмірів невеликих приватних армій. -
Наприкінці XII ст. східні феодали обєдналися навколо могутнього будинку Мінамото й почали наступ на захід острова Хонсю, де затвердилося інше обєднання, на чолі з будинком Тайра. Після пяти років боїв, у морській битві під Данноура, що відбулася в ,1185 р., Тайра був остаточно розгромлений. У країні затвердилася влада східних феодалів, їхній проводир Мінамото оголосив себе верховним військовим правителем сегуном, а представники його, клану стали зразком для наслідування самураїв у честі, доблесті та військовому мистецтві.
Від того часу в країні почався період сегуната. Ця форма військового правління, властива тільки Японії, із перервами проіснувала майже 640 років. Формально визнаючи залежність від імператора, сегуни мали всю повноту політичної влади.
Історія Японії XIIIXVI ст. сповнена міжусобних війн між впливовими родами, кожен із яких прагнув закріпити за собою сегунську владу. У другій половині XV ст. міжусобні сутички переросли в дійсну громадянську війну. Цей період називають Сенгоку дзідай Епоха воюючих провінцій.
Із 1603 до 1868 р. Японією правили сегуни з роду Токугава. Устрій сегунату Токугава відзначався тотальним контролем над підданими, у країні викорінювалося християнство, був заборонений доступ іноземцям. У той же час у цей період сформувалася культура, що стала традиційною для Японії.
У 1854 р. Японія була змушена відкрити кордони для західних держав. Від цієї події розпочався черговий поворот в історії країни. У 18671868 рр - відбулася революція Мейдзі, унаслідок чого був скинутий режим Токугава, почалася економічна й політична модернізація країни. Імператор Мейдзі вжив енергійних заходів із реформування держави за типом західних держав. У 1876 р. було заборонене носіння мечів.
У 1889 р. був прийнятий Основний закон Японії, що проголосив країну конституційною монархією, а через рік скликаний перший парламент. Значний прогрес був досягнутий і в економічному розвитку: Японія з феодальної країни перетворилася на капіталістичну. До початку XX ст. країна стала економічно сильною державою.
7 грудня 1941 р. раптовим нападом на американську військову базу Ііерл-Гарбор Японія активно включилася в Другу світову війну. Спочатку воєнні дії японських військ були успішними, але потім удача перейшла на бік союзників. Наприкінці 1942 р. японське просування в південній частині Тихого океану було припинене, а наступного року збройні сили СІЛА вже тіснили супротивника у зворотному напрямку. Війна закінчилася поразкою Японії, величезними людськими жертвами, у тому числі серед мирного населення, а також територіальними втратами.
У 1947 р. в країні була прийнята нова конституція, що обмежувала владу імператора, проголошувала основні права й свободи, а також затверджувала відмову від використання військової сили в міжнародних відносинах Лз початку 1960-х рр. завдяки своєму економічному ривку Японія стала однією з провідних країн світу.
Населення. За кількістю населення Японія посідає девяте місце у світі (після Бангладеш). Природний приріст населення дуже низький менше ніж 2 особи на 1000 жителів на рік, і зараз кількість населення Країни вранішнього сонця майже не зростає.
Проблема Японії старіння нації. Поряд зі зниженням народжуваності причиною цього процесу є найвища у світі тривалість життя більше ніж 80 років.
Населення розміщене територією Японії нерівномірно. Найбільш густо заселені рівнини Тихоокеанського узбережжя, де найсприятливіші природні умови й сконцентровані найбільші міста Японії.
Більше ніж 99 % населення країни японці, на Хоккайдо проживають близько 20 тис. айнів. Одна з причин однорідного національного складу населення країни негативне ставлення до іноземних робітників.
Основні релігії місцевих жителів синтоїзм і буддизм. Дивна віротерпимість японців і їхня здатність синтезувати віру привели до мирного співіснування синтоїзму з буддизмом, що зявився пізніше. Багато жителів Країни вранішнього сонця вважають себе прихильниками обох релігій. У цьому разі синтоїзм відповідає за земне життя, а буддизм за потойбічне. Так, якщо обряд одруження в основному здійснюють синтоїстські священики, то церемонія з нагоди похорону відбувається в буддистському храмі.
Городяни складають майже 80 % населення Країни вра