Юридическая платформа ОУН
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
?лерiвцi намагалися примусити Провiд ОУН(б) вiдкликати Акт ЗО червня. Однак, коли вiн вiдмовився це зробити, нацисти вдалися до масових репресiй. Вони заарештували i кинули у концтабори Степана Бандеру, Ярослава Стецька, усiх обраних у Державне Правлiння та понад 300 членiв ОУН(б).
Пiсля масових арештiв бандерiвцiв, проведених нацистами у серпнi - вереснi 1941 р., припинили iснування Пiвнiчна i Середня похiднi групи, а також спецгрупа, яка на чолi з Василем Куком прямувала до КиСФва, щоб проголосити там Украiнську державу.
Органiзацiя Украiнських Нацiоналiстiв, яку очолив Микола Лебедь (Микола Рубан) вступила у нову фазу визвольноi боротьби, цього разу також проти гiтлерiвськоi Нiмеччини. У вереснi 1941 р. вiдбулася 1 конференцiя ОУН(б) в Украiнi, яка намiтила основнi напрями дiяльностi у воСФнних умовах: пропагандивно-розяснювальна пiдготовка до активноi боротьби з нiмецькими окупантами, розкриття нiмецьких планiв поневолення i колонiзацii Украiни, знешкодження большевицькоi агентури i диверсiйних чекiстських партизанських загонiв, збiр та магазинування зброi, вишкiл нових провiдних кадрiв для визвольноi боротьби. Намiчалося органiзувати командирськi школи, вiйськовi курси.
З вересня 1941 р., пiсля своСФi Першоi конференцii, ОУН(б) веде пiдпiльну пiдготовку до активноi боротьби з гiтлерiвською окупацiСФю. Зi свого боку, нiмцi проводили нову хвилю арештiв пiсля розкриття у листопадi 1941 р. планованого ОУН(б) повстання. Попри жорстокий терор окупантiв, дiяльнiсть ОУН (б) набираСФ дедалi ширшого розмаху. З березня 1942 р. в нiмецьких таСФмних повiдомленнях фiгуруСФ рубрика "Украiнський рух опору", де основну увагу придiлено саме руховi Бандери, як найбiльш сильному i небезпечному для нацистського панування.
Полiтика геноциду, яку гiтлерiвцi проводили на Украiнi, змусила ОУНiвськi осередки пiти у глибоке пiдпiлля, розгорнути активну роботу з мобiлiзацii патрiотичних сил на боротьбу з окупантами. У квiтнi 1942 р. вiдбулася II конференцiя ОУН(б), на якiй вирiшено зосередити увагу на твореннi i розбудовi власних революцiйно-полiтичних i вiйськових сил, прийнято концепцiю двофронтовоi боротьби. Пiдкреслювалось, що московсько-большевицькому iнтернацiоналiзму й нiмецько-фашистськiй т. зв. Новiй РДвропi ОУН протиставляСФ мiжнародню концепцiю справедливоi полiтично господарськоi перебудови РДвропи на засадi вiльних нацiональних держав пiд гаслом Свобода народам i людинi! ОУН(б) ще раз заперечила будь-якi орiСФнтацii на чужi сили i пасивне вичiкування. На конференцii пiдтверджено намiр боротися за незалежнiсть Украiни в усiх ii куточках.
Три окремi нацiонально-патрiотичнi угрупування почали майже одночасно органiзовувати повстанськi вiйськовi формування. Ними керували вiд ОУН(б) Микола Лебедь (Максим Рубан), вiд ОУН(м) Олег Ольжич, третьою групою Тарас Боровець (отаман Тарас Бульба), який мав звязок з урядом УНР в екзилi.
ОУН(б), враховуючи сумний досвiд нацiонально-визвольних змагань 1917-1920 рр., боролася проти всякого отаманства. Одночасно вона вела переговори з метою обСФднання всiх повстанських вiддiлiв в одну армiю пiд СФдиним командуванням. Коли ж не вдалося дiйти до порозумiння, вiйськовi вiддiли УПА оточили i роззброiли у липнi 1943 р. повстанськi загони Олега Ольжича, а в серпнi 1943 р. роззброiли основнi вiддiли Украiнськоi Народноi Революцiйноi Армii Тараса Боровця (Тараса Бульби). Цi акцii вдалися без пролиття кровi, i бiльшiсть старшин i воiнiв влилися в Украiнську Повстанську Армiю.
До Другоi свiтовоi вiйни ОУН протидiяла польськiй та румунськiй репресивнiй владi, i ii iдеологiя мала тоталiтаристськi риси. Тi гасла ОУН(б), якi мiстили тенденцii до украiнського тоталiтаризму i виключностi, не сприймалися бiльшiстю "схiднякiв". Тому самi реалii життя у центральних i схiдних областях вимагали демократизацii соцiально-полiтичних засад бандерiвського руху. Почавшись у 1942 р. у Днiпропетровську, де дiяв Василь Кук, процес соцiально-полiтичноi еволюцii поступово пiднявся до Проводу органiзацii i знайшов своСФ втiлення на Третьому надзвичайному великому зборi ОУН(б) у серпнi 1943 р.
У постановах збору вперше було придiлено багато уваги соцiально-економiчним питанням; це мало першорядне значення. Було проголошено, що ОУН(б) виступаСФ за полiтичний плюралiзм, загальнодемократичнi свободи i повну рiвнiсть у правах усiх громадян Украiни, незалежно вiд iх нацiональностi.
Ще у 1943 р. УПА перестала бути лише оунiвським вiйськом, а перетворилася у загальнонацiональну збройну силу. В нiй боролися всi, хто вiдстоював Самостiйну Украiнську Державу, не зважаючи на полiтичнi погляди, полiтичнi переконання i партiйну приналежнiсть. Тому життя висунуло потребу змiни в органiзацiйнiй структурi та в програмi ОУН(б). 21-25 серпня 1943 р. у Бережанському районi Тернопiльськоi областi вiдбувся III Надзвичайний Великий Збiр ОУН - його головна мета це створення Самостiйноi Украiнськоi Соборноi Держави.
На III Надзвичайному Великому Зборi ОУН(б) реорганiзовано структуру Проводу ОУН. Створено бюро Проводу у складi трьох чоловiк: голова Роман Шухевич, заступники Дмитро Маiвський i Ростислав Волошин. До складу Проводу ввiйшли: Василь Кук (Лемiш), Дмитро Грицай (Перебийнiс), Якiв Бусел (Днiпровий), Микола Арсенич (Михайло), Михайло Степаняк (Лекi), Роман Кравчук (Петро) та iн. III Надзвичайний Великий Збiр ОУН(б) провiв демократизацiю ОУН i ii керiвництва, зняв лозунг У?/p>