Буржуазне право в РДвропi

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство

1. Загальнi положення буржуазного права

Буржуазнi революцii в Англii та Францii заклали основи принципово нових правових систем. Потреби нового суспiльного ладу була покликана обслуговувати буржуазна юстицiя. Основнi принциповi риси буржуазного права легко прослiдкувати уже на прикладi Декларацii прав людини i громадянина (серпень 1789р.) одного з перших документiв Великоi французькоi революцii:

  1. Зрiвняння в громадянських правах усiх людей, незалежно вiд походження. Гарантом цих прав виступаСФ держава, бiльше того громадяни мають право на опiр гнiту (ст.12). Головним правом людини виступаСФ ii особиста свобода та безпека.
  2. Верховна влада в державi належить народу. Прийняття та вiдмiна законiв, схвалення основ внутрiшньоi i зовнiшньоi полiтики тощо СФ прерогативою виборних народних представництв (ст.3).
  3. Поняття свободи тлумачиться як дозвiл чинити будь-якi дii, не забороненi законом. Оскiльки закони приймаються в iнтересах усього населення, довiльнi обмеження в iнтересах вузьких соцiальних груп (землевласник в-феодалiв, верхiвки цехiв i гiльдiй тощо) стають неможливими в принципi. Це сприяСФ розвитку продуктивних сил i гарантуСФ вiльний розвиток особистостi.
  4. Усi громадяни рiвнi перед законом, ця рiвнiсть поширюСФться i на можливостi доступу до замiщення державних посад (ст.6). Практика замiщення вищих державних чи вiйськових посад представниками виключно вищих класiв (дворянства та духовенства) нелегiтимна.

5.У галузi карного права вводилися презумпцiя невинностi (ст.9), вiдповiдальнiсть виключно за дii, передбаченi як каранi законом (нема злочину, не вказаного у законi) та вiдповiдальнiсть винятково в рамках санкцiй, що iх встановлюСФ закон не бiльше i не менше.

  1. Громадянам гарантувалися буржуазнi свободи думки, слова i друку, обмеженi погрозою вiдповiдальностi за зло вживання цими свободами.
  2. Подiбно до Англii, громадянам було надано право брати участь у визначеннi розмiрiв оподаткування та право притягнення до звiту i вiдповiдальностi посадових осiб.
  3. Заключна стаття 17 Декларацii оголошувала недоторканнiсть та святеннiсть приватноi власностi, рiвний захист прав власностi усiм членам суспiльства.
  4. Сучасне буржуазне право розвиваСФ i розширюСФ цi принциповi положення, не заперечуючи iх сутi. Гарантуються права жiнок, расових, нацiональних чи навiть сексуальних меншин. Розширюються обСФми цих прав. Разом з тим, у окремих випадках деякi права дещо звужуються. Так, якщо в роки французькоi буржуазноi революцii власник земельноi дiлянки мав невiдСФмне право на надра i повiтряний простiр, то тепер спостерiгаСФться прямо протилежний пiдхiд. Загалом же, сучасна концепцiя прав людини визнаСФ за усiма людьми певнi природнi та невiдСФмнi права (на життя, на власнiсть, на особисту свободу, на захист честi i достоiнства, на свободу пересування, вибiр мiiя перебування i проживання, на участь в управлiннi державою, на отримання достовiрноi iнформацii тощо). Як правило, обСФм цих прав встановлюСФться мiжнародними документами i конвенцiями. Вони не можуть довiльно бути вiдмiненi чи обмеженi, а обовязки розширенi державними актами. Крiм того, цi права у разi потреби мають судовий захист, незалежно вiд характеристик особи, яка потребуСФ захисту.

2. Двi головнi системи буржуазного права

РЖсторично склалося так, що сучасне буржуазне право iснуСФ у формах двох основних систем континентальноi та острiвноi. РЖсторичною батькiвщиною першоi вважаСФться Францiя, другоi Англiя та ii колишнi колонii. Характерною особливiстю континентальноi системи виступаСФ ii опора на кодекси, острiвна заснована на судових прецедентах. Переваги i недолiки кожного пiдходу зрозумiлi. Так, в краiнах континентальноi системи права вiдповiдальнiсть можлива лише за дii, передбаченi як каранi у законi. Злочинець усвiдомлюСФ караний характер своiх дiй, рiшення суддi легко пiддаються контролю зацiкавлених сторiн i оскарженню. Недолiком цiСФi системи СФ ii певна закостенiлiсть неможливо покарати фiзичну чи юридичну особу, якщо це прямо не передбачено законом, навiть якщо дii цiСФi особи завдають вагомоi шкоди суспiльним чи приватним iнтересам. Наприклад, наприкiнцi XIX ст. зявляються першi порнографiчнi карточки, в 70-х роках XX ст. на Заходi поширюються першi злочини, повязанi з компютерною технiкою, несанкцiоноване проникнення у чужу базу даних, створення i поширення компютерних вiрусiв тощо.

Принципово iнший пiдхiд практикуСФться в краiнах т. зв. острiвноi системи. Кодексiв тут не iснуСФ як таких, iх замiнюють прецеденти, тобто судовi рiшення, винесенi щодо конкретноi справи. Надалi вони використовуються як-зразок, суддi дiють нiби по аналогii. У випадку виникнення карноi або цивiльноi справи, яка не мала прецедентiв у минулому, суддя на свiй розсуд виносить рiшення по аналогii з певними подiбними вироками. По сутi, такий суддя виступаСФ в якостi творця норм права. Що ж стосуСФться зацiкавлених сторiн, вони можуть або погодитися з винесеним рiшенням, або вимагати передачi справи у суд вищоi iнстанцii для ii перегляду i винесення рiшення по сутi. Зрозумiло, що у кожному випадку витрати на послуги адвокатiв (до речi, дуже i дуже значнi) лягають на учасникiв судового спору. В принципi, навiть повний бiдняк може розраховувати на висококвалiфiковану юридичну допомогу, якщо зумiСФ зацiкавити адвоката чи то вiдсотком вiд виграноi суми, чи то можливiстю створення собi гучн?/p>