Штукатурення елементiв вiконних i дверних прорiзiв
Информация - Строительство
Другие материалы по предмету Строительство
, i навпаки. Його вимiрюють за допомогою стандартного металевого конуса масою 300 г, який маСФ подiлки вiд 1 до 15 см (рис. 4.1, а). Для визначення рухомостi конус встановлюють так, щоб його вершина дотикалась до поверхнi розчину (рис. 4.1, б), i вiдпускають. На скiльки сантиметрiв конус занурився у розчин, така й буде його рухомiсть (рис. 4.2, в).
Рухомiсть розчинiв для штукатурних робiт повинна бути: для першого пiдготовчого шару (оббризку) - 10-12 см; для другого пiдготовчого шару (ТСрунту) - 7-9 см; для опоряджувального шару (накривки) - 10-12 см.
Властивiсть розчину утримувати в собi воду пiд час зберiгання, транспортування i нанесення на пористу поверхню називаСФться водоутримувальною здатнiстю. Високу водоутримувальну здатнiсть мають пластичнi розчини.
За мiцнiстю штукатурнi розчини подiляють на такi марки: 25,50,75,100.
Для звичайних штукатурних робiт застосовують цементнi, цементно-вапнянi, вапнянi, вапняно-гiпсовi, а для декоративних -вапняно-пiщанi, теразитовi i каменеподiбнi розчини.
Склад розчину записують цифровим спiввiдношенням його масових або обСФмних (здебiльшого) частин, наприклад: цементний розчин 1:3. Це означаСФ, що для приготування такого розчину слiд брати за обСФмом одну частину цементу i три частини пiску (простий розчин). Для приготування цементно-вапняного розчину 1:1:5 треба брати одну частину цементу, одну частину вапняного тiста i пять частин пiску (складний розчин).
Рис. 4.1. Визначення рухомостi розчину:
а - стандартний конус; б - початкове положення конуса;
в - глибина занурення конуса
Розчини приготовляють механiзованим способом у розчинозмiшувачах. При невеликих обсягах робiт або в разi застосування розчинiв з додаванням гiпсу iх готують вручну в ящиках.
Для штукатурення камяних поверхонь у сухих примiщеннях застосовують вапнянi розчини. Склад розчину пiдбирають залежно вiд його призначення i якостi вапна: для оббризку - 1:2; 1:2,5; 1:3; для ТСрунту - 1:2,5; 1:3; 1:5; для накривки -1:1,5; 1:2; 1:2,5.
5. Приготування розчинiв уручну
Необхiднi властивостi розчину забезпечують правильним пiдбиранням його складу, а саме: кiлькiстю матерiалiв за масою чи обСФмом, що припадають на 1 м3 розчиновоi сумiшi, або вiдношенням кожноi складовоi розчину до вяжучого також за масою або обСФмом, при цьому витрати вяжучого беруть за одиницю. Вяжучi для звичайних штукатурок вибирають залежно вiд матерiалу основи i умов експлуатацii штукатурки (табл. 1).
Таблиця 1. Вяжучi для звичайних штукатурок
Склад розчину записують цифровим спiввiдношенням його масових або обСФмних (здебiльшого) частин, наприклад: цементний розчин 1: 3. Це означаСФ, що для приготування такого розчину слiд брати за обСФмом одну частину цементу i три частини пiску. Для приготування цементно-вапняного розчину 1:1:5 треба брати одну частину цементу, одну частину вапняного тiста i пять частин лiску, а для вапняного розчину 1 : 2 треба одну частину вапна i двi пiску. Вода додаСФться до потрiбноi консистенцii розчину.
Для приготування 1 м3 штукатурного розчину використовують вихiднi матерiали у кiлькостi, зазначенiй у табл. 2.
Таблиця 2. Матерiали, потрiбнi для приготування 1 м3 штукатурного розчину
Складовi розчинiв для звичайних штукатурок добирають також залежно вiд цiльового призначення примiщень (табл. 3).
Таблиця 3. Складовi розчинiв для звичайних штукатурок
Приготування вапняного розчину. У посудинi розводять вапно водою до утворення вапняного молока. Потрiбну кiлькiсть пiску насипають у ящик, додають вапняне молоко i добре перемiшують.
Приготування вапняно-гiпсового розчину. В ящику приготовляють вапняний розчин так само, як описано вище, а в окремiй посудинi рiдке гiпсове тiсто. Для цього в посудину наливають води (70...80 % вiд обСФму гiпсу) i пiд час перемiшування засипають потрiбну кiлькiсть гiпсу. Утворене гiпсове тiсто додають до вапняного розчину i ретельно перемiшують.
Вапняно-гiпсовий розчин приготовляють у такiй кiлькостi, щоб його можнайуло використати за 15...20 хв. Витрата гiпсу на 1 м^штукатуркистановить 3...8 кг.
Приготування цементного розчину. Потрiбну кiлькiсть пiску i цементу/насипають в ящик i перемiшують iх у сухому виглядi (гарцюють). У лерегарцьовану сумiш ллють воду до потрiбноi рухомостi розчину i добре перемiщують^
Приготування цементно-вапняного розчину. В ящик насипають потрiбну кiлькiсть пiску i цементу, сумiш гарцюють. У перегарцьовану сумiш вливають окремо приготовлене вапняне молоко i добре перемiшують.
6. Штукатурення елементiв вiконних i дверних прорiзiв
Основними елементами вiконного прорiзу, якi пiдлягають штукатуренню, СФ укоси, заглушини та злив , а дверного укоси. Укоси бувають зовнiшнi та внутрiшнi, якi, в свою чергу, подiляють на верхнi та боковi. Нижнiй зовнiшнiй укiс, призначений для вiдведення дощовоi води вiд вiконного блока, називають зливом. Поверх нижнього внутрiшнього укосу влаштовують пiдвiконня (Рис. 6.1.).
У сучасному будiвництвi лише в деяких випадках застосовують подвiйнi (лiтнi й зимовi) вiкна, якi закрiпленi в окремих коробках. Мiж ними залишаються промiжки, якi називають заглушинами. Вони також бувають верхнi , боковi та нижнi.
Рис. 6.1. Елементи вiконного прорiзу