Штукатурення елементiв вiконних i дверних прорiзiв
Информация - Строительство
Другие материалы по предмету Строительство
леСФне до основи водостiйкою фарбою або синтетичною смолою, здебiльшого застосовують для згладжування i натирання накривного (лицьового) шару штукатурки.
Пiд час нанесення високоякiсноi штукатурки, штукатурний шар розрiвнюють малкою (рис. 3.3, в), яку пересувають уздовж спецiальних рейок (маякiв). Довжина робочоi кромки малки маСФ вiдповiдати вiдстанi мiж маяками.
Правилом (рис. 3.3, г) завдовжки 1,2-2 м розрiвнюють штукатурний шар. Виготовляють його з дерева або з деревяноi рейки, пiдбитоi з одного боку алюмiнiСФвим полотном. Вивiрене двометрове правило називаСФться контрольним i застосовуСФться для перевiрки рiвностi опоряджених поверхонь.
Остаточно штукатурний шар обробляють (затирають) деревяною, гумовою або повстяною теркою, а також гладилкою.
Рис. 3.4. Кутовi напiвтерки:
а-деревянi б-алюмiнiСФвi
аб
Рис. 3.5. Щiтки
а - рогожна б - махова
Поряд з традицiйними iнструментами для штукатурних робiт iснують спецiальнi iнструменти i пристроi, за допомогою яких наносять i обробляють декоративнi опоряджувальнi шари штукатурки.
Рiзнi за розмiрами лопатки (кельми) застосовують для нанесення декоративного розчину на поверхню i його опорядження (рис. 3.7, а).
Вiдрiзачкою (рис.3.7,б)прорiзують i очищують прорiзанi русти в декоративному шарi.
Деревянi або алюмiнiСФвi кутовi напiвтерки (рис. 3.4, а, б) використовують для опорядження кутiв. Напiвтерку для опорядження внутрiшнього кута називають лузговою, зовнiшнього - вусиковою. Для зручностi в роботi iх роблять з двома ручками.
Для змочування поверхнi водою перед штукатуренням користуються рогожною або маховою щiткою (рис. 3.5, а, б), а для зберiгання i перемiщення розчину на робочому мiii - металевими або деревяними ящиками (рис. 3.6, а) i вiдрами. Для зручностi в роботi штукатурнi ящики можуть бути на колесах чи котках (рис. 3.6, б).
Шкребками (рис. 3.8) створюють шорсткiсть на пiдготовленому шарi пiд декоративний шар.
Рис. 3.6. Ящики для приготування розчинiв
а деревянии б - металевий
Русторiзки i розшивки застосовують для прорiзування рустiв у пластичному шарi штукатурки. Найпростiшу русторiзку подано на рис. 3.9, а. Вона складаСФться з деревяного бруска, на одному з кiнцiв якого закрiплено вигнуту металеву пластинку. Для виконання увiгнутих рустiв використовують розшивку (рис. 3.9, б), яку пiд час роботи пересувають вздовж металевоi лiнiйки з прорiзом посерединi (рис. 3.9, г). Довжина лiнiйки 1 м.
З цiСФю ж метою застосовують розшивку iз змiнними лезами (рис. 3.9, в), що даСФ змогу виконувати русти рiзноi ширини i профiлю. Змiнне робоче лезо цiСФi розшивки закрiплюСФться на держаку спецiальним гвинтом.
Металевi циклi (рис. 3.10, а), шкребок-циклю (рис. 3.10, б), цвяхову щiтку (рис. 3.10, в) використовують для циклювання (подряпування) опоряджувального шару. Шкребок-цикля складаСФться з деревяноi основи розмiром 120x180 мм, на нижнiй площинi якоi рядами закрiпленi металевi зубцi, а зверху -ручка.
Штамповками (рис. 3.11) виконують поглибленi рисунки в пластичному шарi декоративноi штукатурки.
За допомогою шаблонiв, а також валикiв-шаблонiв з дерева та сiток (рис. 3.12) опоряджують поверхнi штукатурки борознами i штрихами.
Рис. 3.7. РЖнструменти для нанесення декоративного розчину на поверхню i його опорядження
а - лопатки (кельми); б - вiдрiзачка
Рис. 3.8. Шкребок для створення борозен у пластичному шарi штукатурки
Рис. 3.9. РЖнструменти i пристроi для виконання рустiв:
а - русторiзка, б - розшивка, в - розшивка зi змiнними лезами; г лiнiйка
Рис. 3.10. Пристроi для циклювання опоряджувального шару декоративноi штукатурки: а- циклi, б - шкребок-цикля; в - цвяхова щiтка
Рис. 3.11. Штамповка
Рис. 3.12. РЖнструменти для опорядження штукатурки борознами i штрихами:
а - гофрований шаблон з листового металу б - валик-шаблон з дерева;
в - валик-шаблон, обтягнутий сiткою
4. Штукатурнi розчини та iхнi властивостi
Штукатурнi розчини бувають простi i складнi. Якщо у складi розчину присутнiй один вяжучий матерiал, розчин називають простим (вапняковий, цементний, гiпсовий тощо), два i бiльше вяжучих - складним (цементно-вапняний, вапняно-гiпсовий тощо).
Розчин повинен бути пластичним, мати потрiбну рухомiсть i водоутримувальну здатнiсть. Пластичним називають розчин, який легко розрiвнюСФться на поверхнi штукатурним iнструментом, не утворюючи трiщин. Пластичний розчин добре прилипаСФ до поверхнi i зчеплюСФться з нею.
Пластичнiсть залежить вiд спiввiдношення в розчинi вяжучого матерiалу i заповнювача. У пластичних розчинах мiститься 25-35 % вяжучого матерiалу, для економи якого в розчин додають пластифiкатори: глину, пластифiкатор БС тощо. Розчин з недостатньою кiлькiстю вяжучого матерiалу називають пiсним, а з надмiрною - жирним. Аби визначити пластичнiсть (жирнiсть) розчину, його досить пригладити штукатурною лопаткою. Якщо смуга вiд лопатки утворюСФться гладенькою, без трiщин, то розчин пластичний. З цiСФю ж метою можна занурити у розчин i витягнути деревяну рейку або держак лопати. Якщо розчин прилипне до дерева, то вiн пластичний, маСФ достатню жирнiсть.
Рухомiсть розчину залежить вiд кiлькостi води в ньому: чим бiльше води, тим вiн рухомiший