Шпаргалки для экзамена по Философии(НТУУ"КПИ", Украина)
Вопросы - Философия
Другие вопросы по предмету Философия
оведение животного все более определяется внутренними программами. С усложнением телесной организации растет удельный вес форм поведения, вырабатываемых в индивидуальной жизни особи, возрастает значение гол. мозга. У ч-ка происходит качественный скачок и возникает сознание.
66.Сутність матеріалістичного розуміння суспільного розвитку. Категорії “суспільне буття” , “суспільна свідомість”.
Суспільна свідомість сучасної людина це велике розмаїття свідомості, її формоутворень і рівнів. Суспільна свідомість обіймає правові, політичні, моральні, естетичні. філософські, релігійні погляди, наукові знання, національні особливості, психологічні риси і т.ін. У ній загальнолюдські духовні цінності минулого і сучасного, в ній постає прогностичне майбутнє. Суспільна свідомість багата, всеосяжна, вона є базою знань, теорій, ідей і т.ін.
Важлива складова свідомості ставлення до цінностей чи то у вигляді естетичної орієн-тації, чи як соціальне почуття або теоретична ідея. Цінності відбивають у людині різнозначні обєкти, без урахування ціннісних пріоритетів неможливе розуміння специфіки і змісту свідо-мості.
Слід звернути уваїу на те, що є два рівні суспільної свідомості: буденна і теоретична.
Буденна виникає на грунті щоденної практичної діяльності людини, вона узагальнює емпірично дане. В цьому її обмежений характер. Слід визначити, що буденна свідомість не збігається з індивідуадьнои, оскільки за своїм призначенням вона "працює" на життєві потреби забезпечує рецептами для розвязання конкретних життєвих ситуацій.
Індивідуальна свідомість рухома, яскрава, вона творча лабораторія особистості.
Теоретичний рівень суспільної свідомості являє собою найдосконалішу форму узагальнення дійсності. Це найбільш розвішена форма організації знання у вигляді теорії. Суспільна свідомість складова духовної культури суспільства.
До духовної культури належать результати людської діяльності: наука, філософія, мистецтво, мораль, право і відповідні установи: Інститути, театри, школи, музеї.
Людина творепь культури, її споживач і продукт. Створюючи культуру, вона створює себе. Духоваа культура несе на собі відбиток рис суолільно-економічної формації та класів, нації, що її створюють.
Світогляд відбиває дійсність у її цілісності як природничо-суспільний світ життя і діяль-ності людини в її значущості для людини крізь призму суспільних відносин, життєвих Інтересів.
Чільне місце в структурі суспільної свідомості посідають її форми. За допомогою форм суспільної свідомості остання стає реальним компонентом суспільного буття. Основними формами суспільної свідомості є: політична і правова свідомість, мораль, мистецтво, релігія, філософія, наука. Кожну з цих форм вивчають окремі науки: юриспруденція, політологія, етика, естетика і т.ін.
67. Суспільне буття, як діяльність. Різновиди людської діяльності.
Учение о б. - онтология - одна из центр. проблем ф. В самом широком смысле слова Б. есть всеохватывающая реальность, предельно общее понятие о существовании, о сущем вообще. Первый аспект проблемы Б. - ответы на вопросы “Что существует? - Мир. Где сущ.? - Здесь и везде Как долго? - Теперь и всегда: мир был, есть и будет. Как долго сущ. отд. вещи, организмы, люди, их жизнед-сть?” Второй аспект связан с вопр. о единстве мира: мир сущ. как непреход. единство вне и независ. от воли ч-ка. Природа, чел-к, мысли, идеи, о-во сущ; различные по формам совего сущ-я, они обр. единство бесконечного, непреходящего мира. Третий аспект связ. с тем, что мир в целом и все, что в нем сущ., - это дейст-сть, кот. имеет внутр. логику своего сущ-я, развития и реально предзадана созн-ю, действию отд. индивидов. Ф. фиксирует не просто сущ-е вещи (ч-ка, идеи, мира в целом), а более сложн. связь всеобщ. хар-ра: предметы (люди,состояния) вместе с их св-вами, особенностями сущ-ют и тем самым объединятся со всем тем, что сущ. в мире. Антитезой Б., или нечто, явл. ничто. Все конкретные формы Б., например, звезды, растения, животные, как бы возникают из небытия и становятся наличным актуальным Б. Но Б. сущего сколько бы оно ни продолжалось приходит к концу и возвращается в небытие, утрачивая данную форму Б. Диалектика и заключается в том, что переход в небытие есть уничтожение данного вида Б. и превращение, становление его в иной форме. Выделяют след. различаю