Шляхи скiфського часу на територii Днiпро-Донецького Лiсостепу
Информация - История
Другие материалы по предмету История
МРЖНРЖСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВРЖТИ УКРАРЗНИ
НАЦРЖОНАЛЬНИЙ УНРЖВЕРСИТЕТ КИРЗВОМОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМРЖЯ
РЕФЕРАТ
На тему
Шляхи скiфського часу на територii Днiпро-Донецького Лiсостепу
Виконав
Студент МП1
Калашнiк РД. С.
Перевiрив:
К.i.н., доц. Болтрiк Ю. В.
Киiв 2009р.
ВСТУП
Специфiчнi умови Лiсостепу з його вiдносно мяким клiматом, багатими пасовищами, родючими чорноземними ТСрунтами, рiзноманiтною флорою та фауною робили його дуже привабливим для заселення землеробськими племенами раннього залiзного вiку.
Тут ми маСФмо пiдстави для видiлення 3 спорiднених племiнних утворень. Саме цей перiод у iсторii населення Пiвнiчного Причорноморя був описаний Геродотом. Ряд дослiдникiв вважають цей регiон територiСФю розселення багаточисельного народу будинiв.
Видiленi окремi племена будинського союзу у такому разi будуть вiдповiдати племенам, якi були згаданi тАЬбатьком iсторiiтАЭ. Таким чином, пiдтверджуСФться можлива локалiзацiя меланхленiв (екзоетнонiм частини будинського народу) у сiверськодонецькому Лiсостепу.
На протязi всього свого iснування цi племена були тiсно повязанi з кочовиками, а, отже, опосередковано, i з античними колонiями Пiвнiчного Причорноморя. Незважаючи на те, що характер iх взаСФмовiдносин досi залишаСФться пiд питанням (Алексеев 2003, с. 161), суттСФве поширення артефактiв античноi матерiальноi культури серед лiсостепових землеробiв не викликаСФ сумнiву.
Пролити свiтло на мiiе тих чи iнших факторiв у процессi проникнення грецьких виробiв може дати аналiз просторових структур, зокрема шляхiв сполучененя. Джерелом у вивченнi цього питання СФ даннi топографii та картографування могильникiв, поселень та городищ, чи iнших фортифiкацiйних споруд; поодинокi писемнi джерела античних авторiв; екстраполяцiя писемних свiдчень щодо шляхiв середньовiчних кочовикiв на ранню залiзну добу; i навiть данi палеонтологii.
Роздiл 1. Аналiз рiчкових та сухопутних шляхiв сполучення
Численнi знахiдки предметiв античного iмпорту у похованнях та культурних шарах поселень та городищ свiдчать про активнi вiдносини мiж мiiевим населенням та грецькими колонiстами. Важливе мiiе при вивченнi цих вiдносин посiдаСФ питання щодо шляхiв проникнення виробiв античних майстрiв до лiсостепових племен. О.В. Бандуровський визначив три основнi шляхи (Бандуровский, 2000, с. 6), по яким грецький iмпорт мiг потрапляти до Лiсостепу: перший проходив по Днiпру, Ворсклi та Мерчику (Брашинский, 1980, с. 102 - 103; Шрамко, 1987, с. 20), другий - по Сiверському Дiнцю та його правим припливам (Брашинский, 1980, с. 102), третiй сухопутний Муравський шлях (Шрамко, 1987, с. 20; Болтрик, 1990, с. 35). Бiльшiсть дослiдникiв схильнi визнавати провiдну роль рiчкових шляхiв, хоча ми схильнi вважати, що спiввiдношення водних та сухопутних шляхiв було бiльш збалансованим (Болтрик, 1990, с. 31 - 35) .
О.В. Бандуровський унаслiдок аналiзу картографування археологiчних памяток дiйшов висновкiв про дещо вторинну роль Сiверського Дiнця, як торгового шляху (Бандуровский, 2000, с. 6). Про це, на думку дослiдника, свiдчить вiдсутнiсть городищ-центрiв, великих поселень та курганих могильникiв безпосередньо на берегах найбiльшоi рiчки регiону. Навпаки бiльшiсть укрiплень та некрополiв тяжiють саме до Муравського шляху. Свiдченням функцiонування цього сухопутного шляху може слугувати знахiдка кiсток вiслюка на Люботинському городищi (Шрамко, 1998, с. 100).
Дещо бiльший вплив на життя населення сiверськодонецького Лiсостепу мали сухопутнi шляхи, якi проходили як у меридiональному, так i у субширотному напрямках. Це Геродотiв шлях до краiни аргiпСФiв, який перетинав пiвдень Схiдноi РДвропи з заходу на схiд, та Муравський Шлях (Русов, 1876, с. 48 - 50). Серед них видiляСФться своiм значенням останнiй. Вiн являв собою дорогу вiд Перекопу у Криму до сучасноi Тули з вiдгалуженнями до днiпровських переправ у початковiй частинi. На усьому своСФму шляху вiн проходив по вододiльнiй височинi у верхiвях рiчок Вовча, Самара, Орель, Берестова, Орчик, Коломак, Мерчик, Мерла, Ворскла i Сейм iз захiдного боку i бiля верхiвiв рiчок Берека, Уди, Мжа на сходi. Це був дуже зручний шлях для пересування торгових караванiв. Тут не зустрiчаються глибокi рiчки, яруги, болота та значнi лiсовi масиви. Важливе значення мало i те, що на вiдстанi денних переходiв по Муравскому шляху малися зручнi мiiя для зупинок (Русов, 1876, с. 48). Тiльки на пiвденнiй окраiнi Лiсостепу спостерiгаСФться погiршення топографiчних умов - береги рiчок Коломак та Мжа були заболоченi i вкритi густим лiсом. Мiж джерелами цих рiчок, в урочищi Валки, розташованi земляний вал i рiв довжиною 6 км, що перегороджують Муравский шлях. В Книге Большому Чертежу вiдзначено, що тАжа по сторонам того рву обойти нельзя: прошли леса и болота (Книга Большому чертежу, 1950, с. 64). Ще у 1636 р. бiлгородський воСФвода А. ТургенСФв повiдомляв у Москву, що вал учинен изстари i що мимо Валок татарского проходу Муравским шляхом иного места нет (Загоровский, 1980, с. 69 - 70).
Наявнi данi дозволяють датувати захиснi споруди в ур. Валки, а отже i початок функцiонування цього шляху, скiфським часом. У першу чергу слiд вiдзначити знахiдку в цьому валу скарбу римських срiбних монет (Справочник по археологии тАж, 1977, с. 62), що свiдчить про його iснування вже на початку I тис. н. е. Принципове значення для уточнення дат?/p>