Четвертий Унiверсал
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Четвертий Унiверсал. В хвилини великоi загрози Рада Мiнiстрiв, не маючи вiйськових сил, спромоглася провести свою власну полiтичну концепцiю i була змушена взяти участь у мирних переговорах у Брестi, де бiльшовики намагалися говорити також вiд iменi Украiни i, врештi, заключити з Центральними державами мир. Винниченко i всi члени Ради Мiнiстрiв розумiли, якi будуть наслiдки такого рiшення.
З огляду на те, що Англiя i Францiя вже мали своi дипломатичнi мiсii в КиСФвi й вони iнформували своi уряди. Рада Мiнiстрiв оприлюднила дипломатичну ноту про положення в Украiнi i можливiсть Тi примирення з Центральними державами. Нота маСФ дату 10 сiчня 1918 року.
В нiй говорилося, що:
РЖ) полiтика Украiнськоi держави тяжiСФ до закiнчення вiйни в усьому свiтi i примирення мiж воюючими народами;
2) мир маСФ бути справедливий i забезпечити всiм, навiть найменшим народам, повне i необмежене право на самовизначення;
3) мають бути данi гарантii ЩО вияв волi народiв буде цiлком вiльним;
4) насильне забирання навiть частини територii якогось народу проти волi населення СФ неприпустиме;
5) всякi воСФннi контрибуцii без огляду на iх форму, нищать працюючi класи народiв;
6) Мирна Конференцiя повинна дати матерiальну допомогу тим народам, що понесли збитки й спустошення пiд час вiйчи;
7) Украiнська Народна Республiка досi втримуСФ фронт своiм авторитетом, а ii законний уряд репрезентуСФ Тi у всiх мiжнародних справах i боронить права свого народу; вiн маСФ бути допущений до всiх мирних переговорiв, конференцiй i конгресiв;
8) влада Совнаркому не розповсюджуСФться на територii колишньоi Росii i вже нiяк на вiльну Украiнську Республiку, тому його постанови не зобовязуватимуть Уряду Украiни, хiба що вiн iх прийме;
9) федеративний Уряд Росii мiг би це робити, але тiльки тодi, коли його визнають усi народи, якi встановили своi вiльнi держави. Коли ж федерацii не можна буде створити в найближчiй майбутностi, мирнi переговори можуть вести лише представники нових республiк. .
Сильно вiрячи в принципи миру. Рада Мiнiстрiв закликаСФ до загального примирення, покладаючи велику надiю на його швидке здiйснення. Рада Мiнiстрiв уважаСФ необхiдним мати своiх представникiв на Мирнiй Конференцii та надiСФться, що кiнцевий мир знайде своСФ завершення на Мiжнародному Конгресi.
Як видно, премСФр Володимир Винниченко та мiнiстр закордонних справ О. Шульгин цiСФю нотою мали намiр оправдати Уряд Украiни за участь у мирних переговорах у Брестi, хоч у згаданiй нотi не було про те жодноi згадки. Хто уважно прочитаСФ ноту, матиме враження, що ii автори хотiли нагадати державним мужам воюючих народiв, що вже настав час закiнчити вiйну й думати про майбутню Мирну Конференцiю. Уважному читачевi ноти прийде на думку, чи не було б кориснiшим вияснити державним мужам захiдних воюючих держав незавидне положення Украiни, на територii якоi й досi вибухали нiмецькi гранати i вiд iменi якоi намагались говорити бiльшовики в Брестi, а водночас посилали своi добре озброСФнi банди палити i руйнувати украiнськi села й мiста, знущатись i вбивати ii мирне населення, грабувати його доробок, а особливо продукти його землi, та поiздами вивозити iх на Московщину. Це й нiщо, iнше було найважливiшою причиною, що Украiна по довгих ваганнях наважилась послати своiх представникiв на нiмецько-бiльшовицькi мирнi переговори В Брестi
Не треба й казати, що згадана нота викликала велике замiшання мiж представниками Антанти в КиСФвi. Французький генерал Табуi в розмовi з премСФром Винниченком переказав йому прагнення французького уряду, щоб Украiна не проголошувала свого нейтралiтету, але продовжувала обороннi боi на фронтi проти Центральних держав. Вiн повiдомив також про угоду французiв и чехiв в мирнi переговори з нiмцями, але органiзував при допоиозi Антанти свою армiю i тримав захiдний фронт. Французький мiнiстр Ст. Олер заявив, що вже маСФ рiшення свого уряду визнати повну самостiйнiсть Украiни. На жаль, украiнськi представники не могли дати йому ясну вiдповiдь, хоч мали звiстки, що Францiя прнзнчила 800 млн. золотих рублiв для допомоги Украiнi й готова надати негайну допомогу технiчними i воСФнними матерiалами.
РЖ можна думати, що Украiна прийняла б умови францi якби не наступ армii Антонова-ОвсiСФнка за наказом Ленii в напрямi столицi Украiни, КиСФва, чотирма фронтам
1) з пiвночi на БахмачКиiв;
2) з пiвнiчного сходу -на ХаркiвДонбас;
3) вiд Чорного моря i
4) вiд Полiсе:
Цей наступ iшов пiд егiдою бiльшовицькоi тАЬХаркiвське РеспублiкитАЭ, мовляв, самi украiнцi бються мiж собок
Як уже знаСФмо. Центральна Рада не мала регулярног вiйська, бо всяке вiйсько вважала тАЬзнаряддям поневолен ня пануючого класу над працюючим народомтАЭ, тому ii не численнi сили уступали новiй червонiй гвардii, яка була ствс рена з москалiв, латишiв, китайцiв i мадярiв.
Украiнськi селянськi маси не були вихованi в нацiональ ному дусi а до того настроСФнi на тАЬподiл десятинтАЭ, тепе слухали бiльшовицьких, приСФмних вухам лозунгiв тАЬпр рай на землiтАЭ, заховували нейтралiтет або навiть помагали бiльшовицьку пропаганду мiж селянами. Навiть сам Винниченко прихилявся до них i радив усунути або увязнити членiв Ради Мiнiстрiв i заступити iх iншими. Сам Винниченко вiдмовився вiд премСФрства, а Симон Петлюра пiшов з вiйськами на фронт.
До цього часу в Брестi бiльшовицькi делегати визнавал украiнських учасникiв переговорiв, але, коли бiльшовиньк навала докочувалась до КиСФва, Лев Троцький пр