Четвертий Унiверсал
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ивiз собою до Бреста украiнську делегацiю вiд тАЬХаркiвськоi Ре публiкитАЭ, переконуючи Центральнi держави, що саме во представляСФ тепер бiльшiсть украiнського населення. С1 ноаиш,е укоащських делегатiв ускладнювалось ще й тi що Третiй "Унiверсал, щоправда, проголосив Украiнс Республiку, але ще в федерацii з РосiСФю, i тепер Лев б[ штейн-Троцький посилався на те, бо пiдписувати мир м< лише суверенна держава. Тодi Центральна Рада вирiй прискорити проголошення самостiйностi Украiни.
На засiданнi Малоi Ради 2224 сiчна 1918 року схввалено остаточний текст Четвертого Унiверсалу про повну сувереннiсть Украiни. Вiн був прийнятий на пленарному засiданнi в нiч пiд 25 сiчня, але маСФ дату 22 сiчня 1918 року. Таким чином, пiд впливом делегацiй Центральних держав i пiд напором бiльшовицьких частин сталося те, що могло i повинно було статися навеснi 1917 року, коли уся Московщина звивалася в судомах анархii.
У Четвертому Унiверсалi говорилось: тАЬОднинi Украiнська Народна Республiка стаСФ самостiйною, нi вiд кого не залежною, вiльною, суверенною державою Украiнського народу...тАЭ Унiверсал стверджував, що Украiна хоче жити в мирi з усiма сусiдами, але жоден з них не смiСФ втручатися в ii внутрiшнi справи. Унiверсал доручав урядовi довести до кiнця переговори з Центральними державами i укласт.i з ними мир; демобiлiзувати армiю, яка по укладеннi миру буде заступлена мiлiцiСФю; роздати всю землю селянам без викупу на початку весняних робiт; лiси, води i пiдземнi багатства краю можуть бути нацiоналiзованi; Всi фабрики i заводи негайно мають перейти на мирну продукцiю, бо цивiльне населення терпить великi недостачi. Уряд маСФ подбати, щоб нiхто не використовував громадян при ввозi чи вивозi товарiв за кордон, тому держава бере пiд свiй контроль всi банки. Скоро мають бути скликанi Украiнськi Установчi Збори, що схвалять Конституцiю Украiнськоi Народноi Республiки.
Генеральний Секретарiат було перейменовано на Раду Народних Мiнiстрiв, головою якого обрано Винниченка.
Пiд час 9-i сесii Центральноi Ради 28 сiчня 1918 року прихильники Совнаркому захопили в своi руки киiвський тАЬАрсеналтАЭ з намiром викликати в мiстi революцiю саме в хвилини, коли з Лiвобережжя пiдходила до КиСФва армiя полковника Муравйова, колишнього царського старшини, що тепер перейшов на службу бiльшовикам. Частини Муравйова дiяли пiд командою РДгорова, Знаменського i Кудинського. Вони прийшли з Московщини для боротьби з Украiною.
Киiв готувався до оборони, маючи у розпорядженнi загони Вiльних Козакiв пiд командою М. Руденка; два куренi Гайдмацького Коша в силi триста бiйцiв пiд командою С. Петлюри та сотню галицьких Сiчових Стрiльцiв пiд командою сотника Романа Сушка. Цi сили мали стримати бiльшовикiв над Днiпром. У КиСФвi були групи Вiльного Козацтва, залишки самодемобiлiзованих полкiв, загiн матросiв, а 1 лютого до них долучився загiн полку iм. К. ГордiСФнка в силi 300 бiйцiв пiд командою полковника В. Петрова. Решта присутнiх у столицi частин, збаламучена бiльшовицькою пропагандою, проголосила свiй нейтралiтет. Треба сказати, що й кияни поводились пасивно. Томаш Ма-сарик проголосив 3 лютого чеськi сили в Украiнi складовою частиною французькоi армii, тому 50 тисяч чехiв нiчим не допомогли сторонi гостинного КиСФва. Те саме можна i казати про румунiв, бельгiйцiв i полякiв, якi також тримали нейтралiтет.
Зрiлiсть народу видно в дусi жертвенностi його синiв i дочок у великiй загрозi, як, напр., в часi облоги Вiдня турками у 1683 роцi навiть старцi, жiнки й дiти йшли на барикади, щоб рятувати своСФ мiсто.
Дивлячись на Киiв та його мешканцiв, бачимо, до якоi байдужостi може довести народ довга неволя, а ще бiльше вплив лiдерiв, якi по-наiвному вiрили в соцiалiстичне братерство народiв i не подбали про пiдготовку народу до боротьби на смерть i життя в оборонi його прав.
На щастя, честь народу рятували нечисленнi героi, молодi запальнi добровольцi, а мiж ними шкiльна молодь. Пiд час остаточноi пiдготовки до оборони зявилася потреба вислати на фронт проти московських матросiв полковника Муравйова курiнь юнакiв, студентiв унiверситету Св. Володимира та Академii Св. Кирила i Мефодiя.
Полковник А. Гончаренко, що керував боСФм пiд Крутами Юнацькоi Вiйськовоi Школи, чисельнiстю 600 чоловiк, i 20 старшин та 18 кулеметiв, i завданням боронити шлях Гомель Бахмач i Харкiв Бахмач i стримати бiльшовикiв пiд командуванням полковника Муравйова на Киiв. Подiбне завдання мали тАЬчорнi i червонiтАЭ гайдамаки пiд командуванням С. Петлюри та 1-ша сотня галицьких Сiчових Стрiльцiв пiд командуванням Р. Сушка.
О 4 годинi ранку 27 сiчня на станцiю Крути прибула студентська сотня (130 студентiв), якi пройшли семидещ вiйськову пiдготовку. Гончаренко поставив iх на найбiль споминi дщянк^ фронт;), щоб мали иаговд заправитися бою. Того дня близько першоi години пополуднi Муравi почав свiй наступ. Командир студентськоi сотнi Омельче був поранений, i не було його ким заступити, бо й сотника Тимченка вiдiхав iз старшинами в напрямi Н на, щоб зСФднатися з частинами Шевченкiвського п< який пристав до бiльшовикiв i почав наступати на ук ськi частини з тилу.
Того дня ввечерi Гончаренко наказав вiдступати, i студентська сотня мала вiдступати першою, але одна ii чота не зявилась: пiд час вiдступу вона подалась на станцiю Крути, i там усiх захопили бiльшовики та покололи iх багнетами. Усiх вбитих пiд Крутами було: 250 юнакiв, ЗО студентiв i 10 старшин. Всього 290 героiв.
Варто вiдмiтити, що i-ша сотня Сiчових