Ціноутворення на ВАТ "Тера" в економічно-господарському та правовому контексті
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
?лам, комплексні плани, маркетингові плани й ін.
Оперативно-календарне планування є розгорнутим продовженням поточного планування виробництва. Воно включає: деталізацію поточного плану й доведення його завдань до кожного цеху, відділу; організацію доставки на робочі місця сировини, допоміжних матеріалів, вивіз готової продукції, організацію контролю якості; забезпечення суцільного контролю за ходом виробничого процесу й оперативне усунення неполадок і збоїв у роботі. Складаються тижневі й внутрізмінні завдання випуску продукції.
Реалізація планів здійснюється через системи бюджетів або фінансових планів. При їх складанні, насамперед, враховуються показники, розроблені в стратегічних або оперативних планах. Через бюджет здійснюється сполучення між стратегічним, поточним і іншим видами планування. Основу бюджету становить прогноз продажів і вирахування витрат виробництва.
Для здійснення успішної господарської діяльності підприємство на поточний рік і конкретний плановий період самостійно формує для себе нормативну базу по запасах і оборотних коштах шляхом нормування. Керівництво підприємства само встановлює економічно обґрунтовані норми запасів по всій специфікованій номенклатурі матеріальних ресурсів, застосовуваної на підприємстві, і оборотним коштам, вкладеним у ці запаси. Вибравши припустимий ступінь ризику, установлює для підприємства прийнятний рівень надійності забезпечення запасами й оборотними коштами й значення самих норм.
Для прийняття рішень про рівень із сировини й матеріалів необхідно точно знати, коли, скільки і які товари повинні бути замовлені. У міру виснаження відділ постачання з нові партії сировини.
Я вважаю, що ВАТ "ТерА" правильно підійшло до розробки стратегії, і вибрало для себе найбільш сприятливий план розвитку. Було враховано фінансове обґрунтування даної стратегії. Строк окупності по проекту переозброєння складе 3,5 роки. Але в даній стратегії необхідно розробити також політику конкурентної боротьби, оскільки підприємство збирається збільшити свій сегмент на регіональних ринках. В цьому плані першочергову рольнеобхідно відвести саме ефективному ціноутворенню, яке забезпечить підприємству конкурентні переваги на ринку кондитерської продукції. Необхідно проробити етапи просування й позиціонування товару.
Проект модернізації й закупівлі новітнього устаткування в рамках розробленої стратегії дозволить суперничати ЗАТ "Кондитерпром" з великими українськими кондитерськими підприємствами.
Однією з основних причин спаду виробництва на багатьох українських кондитерських підприємствах є низький технічний рівень виробництва на переважній більшості підприємств промисловості, що не задовольняє ні сучасним технічним, ні технологічним вимогам.
3. Формування ціни на продукцію ВАТ "Тера"
3.1 Аналіз ціноутворюючих факторів
Основу ціни виробу становлять втрати, повязані з його виробництвом і реалізацією, тому їхній розмір багато в чому визначає рівень ціни. Наприклад, у промисловості із собівартості у відпускній ціні підприємства (без ПДВ і акцизів) становить 83,8%.
До складу витрат входять втрати як залежні, так і незалежні від діяльності підприємства. Наприклад, вартість сировини, матеріалів, палива, енергії, транспортні тарифи - фактори, зовнішні стосовно підприємства. Тому збільшення цих витрат викликає ріст ціни товару.
Інша група витрат - з використання сировини й матеріалів, ступінь завантаження виробничих потужностей, продуктивність сировини й інші - безпосередньо залежать від рівня їхньої організації на підприємстві. Тому фірма залежно від міцності свого положення на ринку може маневрувати цінами. Якщо положення фірми недостатньо стійке й підвищення цін на продукцію небажано, то подорожчання, наприклад, по сировині можна компенсувати деякою мірою зниженням норм витрати сировини, використанням вторинних ресурсів так далі. Якщо ж положення фірми досить стійке, у цьому випадку збільшення витрат може бути перенесене на ціну товару.
На рівень цін впливає конкуренція, що підштовхує фірми до вдосконалювання своєї продукції, детальному обґрунтуванню ціни на неї. При цьому фірма може орієнтуватися або на ринок продавця, або на ринок покупця. На ринку продавця домінуюче положення займає продавець - виробник товару. У таких умовах фірмі легше функціонувати, оскільки її продукція перебуває поза конкуренцією. На ринку покупця домінуюче положення займає покупець. І від того, наскільки фірма зуміє врахувати мінливі запити покупця й вчасно задовольнити їх, залежить її благополуччя.
На рівень цін впливає й ряд інших факторів, стадія життєвого циклу виробу, організації - учасники просування товару від виробника до споживача й інші. Врахування впливу всіх факторів у комплексі дозволить фірмі виробити правильну політику ціноутворення.
Собівартість продукції представляє виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств на виробництво й реалізацію продукції (робіт, послуг).
Собівартість продукції є не тільки найважливішим економічною категорією, але і якісним показником, тому що вона характеризує рівень використання всіх ресурсів (змінного й постійного капіталу), що перебувають у розпорядженні підприємства.
Як економічна категорія собівартість продукції виконує ряд найважливіших функцій:
- облік і контроль всіх витрат на випуск і реалізацію продукції;
- база для формування гуртової ці