Цiльовi спостереження сонячних затемнень (ХVIII-XXI столiття)
Информация - Авиация, Астрономия, Космонавтика
Другие материалы по предмету Авиация, Астрономия, Космонавтика
Реферат на тему:
Цiльовi спостереження сонячних затемнень (ХVIII-XXI столiття)
Незважаючи на глибоке враження, вироблене на людську свiдомiсть повними сонячними затемненнями, до порiвняно недавнього часу спостереження iх не придiлялося, власне, цього наукового уваги.Аж до середини XIX столiття спостереження сонячних затемнень продовжували носити майже тiльки чисто астрометричних характер - як засiб перевiрки все ще недостатньо розробленоi теорii руху Мiсяця (у той час вивчення руху Мiсяця викликалося практичними потребами) i для визначення географiчних довгот пунктiв земноi поверхнi. Явищам, супроводжуючим сонячне затемнення, довго значною мiрою приписують не астрономiчний, а метеорологiчний або оптичний i притому нерiдко випадковий характер. Тут вiдiгравало також роль щодо пiзнiше розвиток астрофiзики.
З збережених даних про спостереження старих затемнень все-таки СФ такi, якi у свiтлi сучасноi науки можна розшифрувати як фiзичнi спостереження, саме спостереження корони, ii форми i протуберанцiв. Бiльш науковi описи корони дали Кеплер (1605 р.) i Кассiнi (1706), Причому останнiй навiв досить цiкаве з того часу пояснення цього явища, недалеке вiд сучасного. Першi певнi вказiвки на спостереження хромосфери при затемненнi Сонця були данi Стеннiаном в 1706 р. i ГалiлеСФм в 1715 р. Перше науково докладне опис протуберанцiв належить Вассенiусу, що спостерiгав затемнення 1733
Але всi цi спостереження носили по сутi випадковий характер. Питання про органiзоване виробництва спостережень i тим бiльше про спорядження спецiальних експедицiй довгий час абсолютно не ставилося, на противагу, наприклад, спостереження проходження Венери по диску Сонця, для якого вже в серединi XVIII ст. органiзовувалися спецiальнi та складнi експедiцii1). У порiвняннi з цим органiзованi спостереження сонячних затемнень запiзнилися на сiм-вiсiм десяткiв рокiв.
Поштовх в цьому напрямку дали спостереження затемнення 1836, Коли Белi детально, хоча i без жодних iнших iнструментальних засобiв, крiм телескопа, спостерiгав явища, що супроводжують затемнення (зокрема,вiдомi "чотки Белi"). При цьому ж затьмареннi була зроблена перша спроба аналiзу свiтла корони i протуберанцiв з допомогою поки недосконалого спектроскопа.
Цi спостереження служили як би пiдготовкою до спостережень наступного затемнення 1842 i зясували необхiднi обСФкти спостереження при затемненнi.
Затемнення 1842 було по сутi першим, яке спостерiгалося в органiзованому порядку. Були спорядженi спецiальнi експедицii, в яких взяли участь найвизначнiшi астрономи i фiзики того часу - О. Струве, Ерi, Белi, Араго i iн Це затемнення спостерiгалося i в нашiй краiнi (О. Струве та О. Шидловський). Всi явища були точно зафiксованi й описанi. Однак фiзичне тлумачення спостережень залишалося в початковiй стадii розвитку, i ще не вдалося з певнiстю встановити, чи належить та чи iнша спостерiгалася деталь Сонця чи Мiсяцi або ж маСФ iнше походження. Зробити це випало на долю наступних експедицiй, коли була розроблена вiдповiдна методика i були введенi новi засоби спостережень.
Для спостереження повного сонячного затемнення 28 липня 1851 Росiйська Академiя наук направила експедицiю в Ломжа на чолi з О. В. Струве.Зi своiх спостережень О. В. Струве зробив висновок, що протуберанцi СФ виступами на Сонце, так як при перемiщеннi Мiсяця вони з одного боку ховалися за ii диском, а з iншого боку зявлялися. Цей висновок був остаточно пiдтверджений при спостереженнях затемнення 18 липня 1860, Що виготовлялися Пулковским астрономами О. В. Струве та Вiннеке.
З 1860 р. починаСФться застосування фотографii до спостереження затемнень. Фотографування затемнень показало з ще бiльшою очевиднiстю, що протуберанцi i корона належать Сонця, а не Мiсяцi i не представляють явищ оптичних.
Найбiльш знаменною фактом у розвитку фiзичних дослiджень сонячних затемнень здаСФться, звiсно, застосування спектрального аналiзу. Це було здiйснено вперше при спостереженнi затемнення в РЖндii в 1868 р. Жансеном та iнСпостереження спектру протуберанцiв вiдразу ж дозволили визначити iхнiй хiмiчний склад. Але, крiм цього, спектральнi спостереження протуберанцiв наштовхнули Жансена на вiдкриття величезноi важливостi - можливiсть спостереження протуберанцiв поза затемненням. Коли на наступний ранок вiн поставив щiлину свого спектроскопа на те мiiе бiля краю сонячного диска, де пiд час затемнення був найбiльш яскравий протуберанець, то вiн побачив тi ж яскравi лiнii i змiг визначити iх довжини хвиль. Перемiщуючи злегка щiлину, Жане простежив в червонiй водневоi лiнii контури всього протуберанця. У той же час в iншiй точцi земноi кулi до того ж вiдкриття, але виходячи з основних положень спектроскопii, прийшов Локiер.
Застосування спектрального аналiзу пiд час наступного затемнення в 1869 р. призвело до вiдкриття зеленоi лiнii випромiнювання корони. Однак приналежнiсть цiСФi лiнii саме до корони була встановлена остаточно тiльки в 1898 р. Для цiСФi лiнii, як згодом i для ряду iнших лiнiй Корану, не вдавалося встановити iх приналежнiсть жодному з вiдомих на Землi елементiв, i вони були приписанi гiпотетичному "корони". Пiд час затемнень 1870 i.1872 рр.. спектральний аналiз широко застосовувався багатьма астрономами. Зокрема, в 1870 р. Юнгом вперше спостерiгався спектр спалаху, i таким чином був вiдкритий шар, що даСФ фраунгоферовi лiнii у спектрi Сонця. Нарештi, першi спроби фот