Британська монархія
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
План
1. Британська монархія в кінці XVIII - першої третини XIX століття
1.1 Особливості державного ладу
1.2 Розробка концепції правової держави в Англії
2. Виборча реформа 1832 р. та її політичне значення
2.1 Партія уряду лорда Ліверпуля по відношенню до реформи (1812 - 1827)
2.2 Віги при владі. Підготовка проекту парламентської реформи міністерством Грея. Прийняття закону про реформу
Висновок
Список використаної літератури
1. Британська монархія в кінці XVIII - першої третини XIX століття
1.1 Особливості державного ладу
Перш ніж приступити до питання про те, як безпосередньо готувався білль про реформу 1832р., і як проходила його реалізація в парламенті, я вважаю за необхідне розглянути у загальних рисах стан виборчої системи в Англії.Це є важливим з декількох причин: по-перше, дозволить довести актуальність вимоги реформи виборчого права, висунутого в той період, необхідність невідкладного вирішення цього питання, по-друге, краще зрозуміти сутність, зміст самого закону про парламент, який, як вказував М.Острогорский, "справедливо вважається межею, яка відділяє стару Англію від нової". Необхідно довести, що виборча система в Англії до закону 1832р. піддавалася лише невеликим змінам. Революція 18ст. поклала початок оформлення конституційної монархії в Англії, як однієї з форм буржуазної держави. Найважливіші конституційні акти Англії вперше в історії затвердили принципи поділу влади (законодавчої, виконавчої та судової), що вилилися у:
а) верховенство законодавчого органу - парламенту;
б) відповідальність міністрів перед парламентом;
в) незалежності суддів.
Процес формування конституційної монархії, основи якої були закладені у прийнятих в результаті "Славної революції" акти, носив тривалий характер. Зазначимо найбільш важливі конституційні документи Англії того періоду: по-перше, це "Акт про краще забезпечення свободи підданого і про запобігання заточений за морями" від 26 травня 1679. Цей акт закріплював гарантії недоторканності особи. Згідно з актом, будь-яка особа, затримана і укладена у вязницю, мало право особисто або через своїх представників звернутися в королівський суд з проханням видати наказ "привести тіло",в якому наказувалося посадових осіб протягом трьох днів після предявлення наказу доставити заарештованого чи затриманого до суду для перевірки підстав його арешту "звідки буде виданий зазначений наказ... і одночасно засвідчити істинні причини затримання або увязнення ".
Найважливішим конституційним документом Англії є "Білль про права" 13 лютого 1679. "Білль про права" складається з органічно повязаних між собою положень, що відносяться:
1) до переліку зловживань англійського короля Якова;
2) тринадцять пунктів, що декларують права і "вольності" народу і парламенту;
3) положень про порядок спадкування престолу;
4) забороняють займати престол католику.
"Білль про права" був доповнений постановою палати громад від 20 березня 1679."Про цивільне місце короля".
Крім зазначених законів, важливе значення мали такі парламентські акти:
"Трирічний акт" 1694р, "Акт про посади" 1707р., "Акт про забезпечення свободи парламентів шляхом подальшого встановлення членства для засідань у палаті громад" 1710р., "Акт про улаштуванні" 1701р.
Ці закони визначали відповідальність міністрів перед парламентом за всі урядові дії, місце кабінету міністрів стосовно парламенту, стверджували принцип "панування парламенту" чи принцип парламентаризму.
Як вказував В. Беджгот, в Англії склався той тип монархії, коли "короні належить тільки перше місце у величному елементі конституції, перший міністр стоїть на чолі діяльного елемента конституції. Корона, як кажуть, -" джерело почестей, але казначейство-пружина справи".
Політичний лад Англії в начале 19 століття у своїх основних рисах майже не змінився в порівнянні з попереднім століттям. Королівська влада не може вдаватися до надзвичайних заходів, припиняти дії парламентських законів або звільняти від повинності ім. Монархія стала в повному сенсі конституційної, обмеженої законами, прийнятими парламентом.
Англійський парламент поділявся ще з 14 ст. як відомо, на дві палати, які протягом всієї англійської історії у величезній більшості випадків надходили цілком солідарно.З одного боку, це пояснює нам почасти, чому в Англії не переміг абсолютизм всюди мають прибуток від станової ворожнечі, а, з іншого, боку саме ця обставина пояснюється тим, що суспільне життя Англії не виробила різких станових рамок, а тому верхня і нижня палати зовсім не були окремими представництвами будь-яких ворожих станів."
Верхню палату, або палату лордів в парламенті не можливо назвати представницьким установою. Призначена зі складу найбільш знатних дворянських прізвищ, з невеликим додаванням духовних лордів, тобто вищих сановників церкви, і ставали лордами в силу свого сану, та виборчих перів Шотландії та Ірландії, палата лордів була цитаделлю аристократії,завзято противившейся проникненню в її середовище "вискочок з числа фінансової, торгівельної і промислової буржуазії."
Нижня палата наповнювалася представниками графств і міст. У графствах правом обрання користувалися фрігольдери, що мали сорок шилінгів доходу на рік, але вони знаходилися дуже часто в залежності у ленд-лордів. "Ахіллесовою пятою" парламенту, за словами Р.Г