Британська монархія
Контрольная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие контрольные работы по предмету Юриспруденция, право, государство
нейста, було представництво городов.
Виборчі порядки встановилися в Англії ще в середні століття і тому парламентським представництвом були наділені в основному старі міста півдня Англії, а от зростаючі промислові і торгові центри центральної і західної Англії не брали участь у парламентських виборах. Палата громад ні в якій мірі не представляла англійське суспільство і перетворилася на "борцівську арену", де в ролі борців виступали різні кліки земельної аристократії. Де той чи інший місцевий землевласник не міг надати прямого тиску на виборах, там пускався в хід підкуп виборців, і цим засобом користувалися, щоб потрапляти у нижню палату переважно багаті комерсанти, збагатилися за допомогою колоніальної торгівлі.Вони платили величезні гроші під час виборів і потім в якості членів парламенту переслідували вже дісталися їм повноваження в своїх корисливих цілях. Таким чином британський парламент є корумпованим установою.Депутати не рідко торгували своїми голосами, наприклад обрання в члени парламенту в графстві Йорк коштувало сто пятдесят тисяч фунтів стерлінгів, у Нортгомптоне - тридцять тисяч.
Всесилля дворянства не обмежувалося центральними установами, воно виявлялося і в місцевому управлінні.Мировий суддя, всіх посадових осіб приходу - складальників податку, наглядача за бідними та інших "спеціальностей" призначав самостійно, він же творив суд і розправу. Призначення світових суддів знаходилося в руках лорда - лейтенанта, тобто представника королівської влади в графстві; на цей пост призначався найбільший землевласник графства.
Таким чином місцеве управління, як і центральне повністю захопили представники землевладельческих груп. Всі ці обставини, природно викликали обурення народу і багато в чому завдяки цьому, з новою силою спалахує боротьба за парламентську реформу про яку мова піде нижче. Ще один інститут державної влади в Англії, явище, якого характерно і для інших західноєвропейських країн, був кабінет. Кабінет виник ще до буржуазної революції XVII століття на основі таємного ради, як вузька колегія, яка допомагає королю швидко вирішувати важливі питання управління країною.Назву свою він отримав від маленької кімнати, в якій проходили заседанія.
Спочатку цей орган повністю залежав від волі монарха. Далі, з кінця XVIII ст. до початку XIX ст. він перестав бути допоміжним органом королівського управління і повинен був спиратися на підтримку парламенту. До кінця XVIII ст. було визнано, що кабінет повинен мати у своєму розпорядженні більшістю голосів у парламенте. Але питання про те, чи є кабінет відповідальним перед парламентом або королем, про його долю в разі розбіжності з парламентом, ще не було вирішене остаточно. Головна людина в кабінеті - премєр-міністр. Тим не менш, принцип опори кабінету на парламент вів до надання влади більшості, а сама необхідність часто вдаватися до голосування в парламенті при вирішенні найважливіших питань сприяла зміцненню партійної організації серед парламентаріїв і консолідації на цій основі двох партій, що склалися в кінці XVII ст. Взагалі-то назви "торі" і "віги" виникли під час виборів 1690 як лайливі прізвиська. В різні століття партії є перед нами з різними найменуваннями і з не цілком подібними з однієї епохи в іншу прагненнями, але те, що їх розділяло довгий час, по суті, було одне і теж - різне розуміння королівської прерогативи і привілеї парламенту.
Відомо, що партія торі стояла на точці зору божественного походження королівської влади і пасивного покори їй, тоді як віги визнавали походження королівської влади з народної волі,відстоювали права парламенту і допускали активний опір у разі порушення урядом законів країни. Залежно від політичної ситуації партії майже регулярно змінювали один одного біля керма влади.
Багатий історичний матеріал, що стосується особливостей політичного розвитку Англії, його глибокої прихильністю традиціям міститься в роботах В. Беджгота, С. Лоу, Ш. Сеньобоса,Лоуелла і другіх.
Праці цих авторів доводять, що життєздатність англійської політичної системи забезпечується історичними особливостями народу, гармонійними відносинами між класами і станами. Доречним нам здається навести тут думку Ф. Енгельса, який, зіставляючи національні характери англійців, французів і німців в статті 1844 р. відзначав, що англієць має тільки приватні інтереси, він бачить непереборні протиріччя між приватним і загальними інтересами і фактично не вірить в останні; обєднується ж з іншими громадянами англієць лише для захисту індивідуальних інтересів. На відміну від англійця німець постійно прагне представити свої приватні інтереси в абстрактно-загальної, філософської формі, а француз - в національно - загальної, государственной.
Оглядаючи процес політичного розвитку Великобританії з кінця XVII ст. - До 1832 р., можна зробити висновок, що в Англії, країні, яка, як говорив Беджгот, була проникнута "духом шанобливості", багато державно-правові інститути потребували реформування. Беджгот писав, що "номінальні виборці не були дійсними виборцями ... Фактичним чином, масою виборців керували більш освічені класи".
Дуже важливий етап конституційного розвитку Великобританії був повязаний з формуванням партійної системи і боротьбу за виборчу реформу 1832 р. Напередодні реформи "корона вже знітилася перед парламентом, парламент став всемогутній, але він представляв не націю, а невелике число територіальних магнатів". Вони були представлені не т?/p>