Хвороби кролiв, спричинюванi найпростiшими з неясним систематичним положенням. Нематодози
Информация - Сельское хозяйство
Другие материалы по предмету Сельское хозяйство
?мейства.
Розвиток вегетативних стадiй може вiдбуватися в органiзмi дуже великоi кiлькостi видiв тварин, у тому числi i кролiв, тодi як статевий цикл розвитку лише у представникiв родини котячих, якi СФ основними живителями паразита. При зараженнi основного живителя, яке вiдбуваСФться в природних умовах алiментарним шляхом, розвиток токсоплазм може проходити двома шляхами. Частина паразитiв iнвазуСФ клiтини вiйчастого епiтелiю кишечника кiшки, в яких потiм i вiдбуваСФться кишковий цикл розвитку токсоплазм. Кишковий цикл, що передуСФ утворенню ооцист, вiдбуваСФться за схемою, принципово схожою з життСФвою схемою кокцидiй роду Isosрога.
Мiiем розвитку кишкових стадiй токсоплазм СФ дорсальнi вiддiли вiйчастого епiтелiю порожньоi i клубовоi кишок.
Токсоплазми, що проникли в епiтелiальнi кишковi клiтини, починають розмножуватись шляхом шизогонii, в результатi якоi утворюються мерозоiти (вiд 4 до 30).
Епiзоотологiя. До токсоплазм сприйнятливi майже всi теплокровнi тварини, а також СФ повiдомлення про виявлення токсоплазм у рептилiй i навiть у риб.
В усiх краiнах свiту у кролiв (вiд 25 до 79%) встановлено спонтанний токсоплазмоз. Зараження вiдбуваСФться при контактi хворих тварин iз здоровими, при поiданнi iнфiкованих кормiв, внутрiшньоутробно та iн.
Патогенез захворювання недостатньо вивчений. Як спонтанний, так i експериментальний токсоплазмоз може протiкати як у гострiй, так i в хронiчнiй формi.
Первиннi ураження в мiiях ввiдних ворiт iнвазii лишаються непомiченими. З первинного вогнища токсоплазми з кровю або лiмфою проникають у iншi органи. При цьому вiдмiчають фiбриноiдний набряк стiнок кровоносних судин, некробiотичнi та некротичнi змiни у клiтинах гранулем, ретикулярних клiтинах мiжальвеолярних перегородок, епiтелii ворсинок шлунково-кишкового тракту.
На висотi iнвазiйного процесу до загальнотоксичних явищ до даються алергiчнi та запальнi змiни, що виникають як реакцiя на безпосереднСФ подразнення тканин токсоплазмами та руйнування уражених клiтин.
Морфологiчно експериментальний токсоплазмоз характеризуСФться наявнiстю цист та пролiферативно запальними процесами в паренхiматозних органах та центральнiй нервовiй системi. Токсоплазми локалiзуються в нервовiй тканинi, де вони можуть лишатися у виглядi цист протягом кiлькох рокiв. В результатi виникають енцефалiти.
Клiнiчна картина. Клiнiчна картина токсоплазмозу вивчена на експериментально заражених кролях. Уже на другий день пiсля зараження настаСФ пригнiчений стан, слабiсть, втрата апетиту, спрага. До кiнця другого дня зявляються сухий кашель, i серозно-гнiйне видiлення з носа, температура тiла пiдвищуСФться до 40,9 41,3 i утримуСФться на цьому рiвнi до кiнця захворювання. Протягом усього перiоду хвороби у тварин вiдмiчають прискорення дихання (96100), пульсу (до 200 ударiв за хвилину), посилення тонiв серця; у легенях жорстке дихання. В окремих тварин спостерiгають порушення функцii шлунково-кишкового тракту (дiарея), ригiднiсть потиличних мязiв, судороги, паралiч заднiх кiнцiвок. Кролi худнуть, втрачають апетит i вже на третю добу бiльшiсть тварин не може стати на ноги. Вагiтнi абортують. Загибель тварин настаСФ через 57 днiв.
При розтинi в легенях, особливо в нижнiх частках, виявляють геморагii, печiнка i селезiнка збiльшенi, вкритi некротичними вогнищами бiлувато-сiрого кольору. Брижовi лiмфатичнi вузли збiльшенi, на слизовiй оболонцi кишечника множиннi крововиливи. У черевнiй порожнинi слiди гнiйного перитонiту.
Судини головного мозку, серця, брижi дуже iнСФкованi; щитовидна залоза збiльшена i гiперемiйована.
Дiагноз. Вiдсутнiсть специфiчного симптокомплексу, характерного для токсоплазмозу, примушуСФ при поставленнi дiагнозу нього захворювання виходити з епiзоотологiчних даних, клiнiчноi картини i, головним чином, результатiв лабораторних дослiджень.
До епiзоотологiчних даних слiд вiднести наявнiсть на кролефермi захворювань незясованоi етiологii, якi особливо проявляються в патологii перебiгу вагiтностi i родiв, захворюваннi i загибелi молодняка, хронiчних захворюваннях дорослого поголiвя.
РЖнодi у тваринницьких примiщеннях спостерiгають захворювання i загибель синантропних тварин: горобцiв, голубiв, мишей, щурiв та iн. Усе це повинно насторожувати обслуговуючий персонал щодо можливого захворювання на токсоплазмоз, а тварин необхiдно вiдповiдно дослiдити.
Клiнiчна i патологоанатомiчна дiагностика також маСФ лише допомiжне значення. Найбiльш вiрогiдними СФ лабораторнi методи дiагностики. Тепер iх подiляють на двi групи: прямi, або паразитологiчнi, i посереднi, або iмунологiчнi.
До паразитологiчних методiв належать пряме мiкроскопування i__ видiлення токсоплазм за допомогою бiологiчноi проби (бiопробою на бiлих мишах). Негативний результат мiкроскопii не даСФ права вважати тварину вiльною вiд токсоплазм. Метод бiологiчноi проби полягаСФ в тому, що дослiджуваним матерiалом (вiд хвороi тварини або трупа) заражують бiлих мишей, курячi ембрiони, щоб розмножити токсоплазми, якi СФ в незначнiй кiлькостi у вихiдному матерiалi, i тим самим зробити можливим iх найшвидше виявлення.
Вирiшальне значення для виявлення токсоплазмозу мають так званi посереднi, або серологiчнi, методи дiагностики для виявлення специфiчних iмунологiчних зрушень в органiзмi зараженоi тварини.
Внаслiдок контакту хвороi тварини iз збудником токсоплазмозу в ii кровi вже на першому тижн