Характеристика Роду Сомоподібні (Siluriformes)
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
ossilis)
Населяє прісні води Цейлону, Індії й Бірми. У цього сома короткий спинний плавець; додаткові дихальні органи мають вигляд довгих сліпих мішків, що відходять від зябрової порожнини й тягнуться під спинною мускулатурою до хвоста. Втім, деякі дослідники вважають, що в цих мішках перебуває не повітря, а вода, що служить для зволоження зябер увесь час, поки сом перебуває на суші. Справа в тому, що стінки мішків не мають настільки густої мережі кровоносних судин, як древовидно розгалужені придатки зябрової порожнини шармута. За іншими даними, мішкозябровий сом піднімається до поверхні води й заковтує повітря. Якщо його позбавити цієї можливості, він може жити тільки в безупинно змінюваній воді. У стоячій він гине за 5-7 годин.
13. Родина Соми перистовусі (Mochocidae)
Зазвичай вважають, що догори черевом плаває тільки мертва риба. Дрібні перистовусі сомики (родини Mochocidae), що живуть по всій Африці, крім Сахари й Північної Африки (крім басейну Нілу), переконують у зворотному. Ці сомики мають два вусики на верхній і чотири на нижній щелепі. У багатьох видів вусики постачені пірястими виростами, тому й всю родину називають перистовусими сомами. У грудних і спинних плавцях цих сомів є потужні зазубрені колючки; жировий плавець добре розвинений. Інший вид (Synodontis victoriae), що живе в озері Вікторія, забарвлений нормально. Основна його їжа - лялечки мотиля-хіро-номід, що спливають із дна озера, щоб перетворитися в дорослих комарів на поверхні. Акваріумісти високо цінують незвичайно гарного ангельського сомика (Synodontis angelicus), у якого плавці покриті білими смужками, а на тілі по фіолетово-синьому тлу розкидані округлі білі плями. До цього ж сімейства відноситься сомик мохокус (Mochocus), що здивував учених будовою свого жирового плавця. Жировий плавець всіх сомів, а також харацинових і лососевих позбавлений дійсних членистих опорних променів - лепидотрихій і підтримується тільки еластичними волокнами - еластотрихіями. У мохокуса в жировому плавці розвиваються дійсні лепидотрихії, так що цей плавець втрачає право вважатися жировим.
14. Родина Соми вугрехвості (Plotosidae)
Представники морського роду сомоподібних - Вугрехвості соми (Plotosus і ін.) - зовні не схожі на сомів. Тіло вугрехвостих сомів торпедоподібне, позбавлене луски, спинний плавець короткий, з потужним шипом, анальний, навпаки, довгий, зливається із хвостовим і заходить на спинну сторону тіла, утворюючи суцільну облямівку навколо задньої частини тулуба. Тільки широка голова з великою пащею, оточеною трьома або чотирма парами вусів, видає в них сомів. В вугрехвостих сомів є пінеальний отвір у черепі. Друга архаїчна ознака - розсіяні в шкірі своєрідні органи дотику, схожі на слизові "ампули Лоренцини", описані в акул і скатів. Поширені вугрехвості соми в прибережних водах Східної Африки, Південно-Східної Азії, Японії й Австралії. Є вони й у Червоному морі. Подібно аріевим, деякі види перейшли до життя в ріках Австралії й Мадагаскару. Там, де вугрехвості соми зустрічаються в достатній кількості, їх промишляють. При ловлі варто побоюватися уколів зазубрених колючок спинного й грудного плавців, тому що вони озброєні отруйними залозами. Отрута із залоз випливає, коли сом стовбурчить плавці. Подібний пристрій є й у ряду інших сімейств сомовидних. Укол шипом вугревидного сома викликає сильний біль і тривале запалення.
15. Родина Соми електричні (Malapteruridae)
Родина має єдиний унікальний вид.
15.1 Сом електричний (Malapterurus electricus)
Населяє Ніл і ріки Західної Африки. Його виділяють в особливу родину електричних сомів. Це досить велика, до 65 см, риба. За деяким даними, у водоймах Конго електричний сом досягає метра в довжину. Спинного плавця в електричного сома немає, зате добре розвинений жировий. Грудні плавці не мають колючок. Як ми побачимо далі, в електричного сома є набагато грізніша зброя. Тіло цієї риби витягнуте й валькувате в поперечному перерізі. Голова несе три пари вусиків. Очі маленькі, світні в темряві. Забарвлення досить ошатне: темно-коричнева спина, буруваті боки й жовтувате черево. По всьому тілу розкидані численні темні плями, грудні й черевні плавці рожеві, хвостовий плавець із темною основою й широкою червоною або оранжево-червоною облямівкою. У молодих особин на хвостовому стеблі світла смуга. Помічено, що електричний сом може видавати досить голосні звуки. "Голосовий" апарат у нього влаштований у загальному так само, як і в броняків.
Від голови до початку жирового й анального плавців під шкірою електричного сома розташовані своєрідні парні органи, що сходяться по середній лінії спинної й черевної сторони. Це сильно розвитий гелеподібний шар, що покриває мускулатуру й тіло суцільним футляром, крім хвостового відділу. Обидва органи легко відокремлюються разом зі шкірою й, як показали зважування, становлять близько 25% загальної ваги тіла. Очевидно, це видозмінені шкірні залози. Обидва органи іннервуются дуже товстими нервами, що виходять зі спинного мозку між другою й третьою парами нервів. Призначення цих органів - виробляти електричний струм. В інших електричних риб - гімнотів (електричний вугор), електричних скатів - електричні органи влаштовані зовсім інакше. Імпульси струму, вироблювані органами електричного сома, за деяким даними, можуть досягати 360 вольт. Інші автори називають набагато менші цифри; втім, точно виміряти напругу в цьому випадку важко, тому щ