Характеристика грунтів господарства
Курсовой проект - Сельское хозяйство
Другие курсовые по предмету Сельское хозяйство
?тивною біологічною акумуляцією його в порівнянні з магнієм.
Кількість і якісний склад гумусу, кислотність і фізико-хімічні властивості в дерново-підзолистих ґрунтах можуть сильно варіювати в залежності від механічного, хімічного і мінералогічного складу ґрунтотворюючих порід, а також від виразності підзолистого і дернового процесів і окультуреності ґрунтів при використанні їх у сільськогосподарському виробництві.
5.4 Дані фізикохімічних показників ґрунту
Таблиця 7. Фізикохімічні властивості грунту по ТОВ “Павлівка”
Генетичний горизонтГлибина, смМісткість вбиранняСума увібраних основГідролітична кислотністьОбмінний натрійСтупінь солонцюватостіСтупінь насиченості основамирН сольовийрН водниймг екв на 100 г ґрунту% від місткості вбиранняАП0-218,610,23,97,02566,75,06,2А228-382,48,42,85,41868,94,95,9В68-789,112,04,210,3975,64,85,7С140-1501,715,70,911,2294,05,47,2
5.5 Дані фізичних властивостей ґрунту
Питома вага мало змінюється по профілі ґрунту, обємна ж вага істотно збільшується при переході від верхніх горизонтів до нижнього. Загальна пористість в орному шарі досить висока (5456%). потім поступово убуває, знижуючись в ілювіальному горизонті і породі до 40 - 43%.
Щільність твердої фази ґрунту відношення маси твердої фази сухого ґрунту до маси рівного обсягу води при 4 С.
Щільність твердої фази ґрунту залежить від змісту гумусу, органічних речовин і мінералів, що складають ґрунт. Найменша щільність відзначається у верхньому гумусовому горизонті, причому вона тим менше, чим більше гумусу й органічної речовини в ґрунті. В міру руху в глибину ґрунту щільність закономірно зростає.
Таким чином, щільність твердої фази побічно характеризує хімічний і мінералогічний склад ґрунту. По її величині можна орієнтовно судити про кількість гумусу й органічних речовин у ґрунті про вміст у ній важких мінералів, про ступінь її глинястості й ін.
Щільність твердої фази ґрунту використовують для обчислення міцності ґрунту, для визначення швидкості осідання механічних елементів ґрунту в рідинах і ін.
Обємною масою ґрунту називають масу 1 см3 сухого ґрунту (висушеної до постійної маси при 1050С), узятої в її природному додаванні (тобто з усіма наявними в ній порами).1
Обємна маса характеризує щільність додавання ґрунту і часто вживається як її синонім. Щільність ґрунту завжди менше щільності її твердої фази. Обємна маса ґрунту залежить від характеру мінералів, що складають ґрунт, змісту органічної речовини, структури і пористості ґрунту. Чим пухкіший ґрунт, структурне і чим більше в ньому перегною, тим менше його обємна маса. Обємна маса мінеральних ґрунтів коливається від 0,8 до 1,8 г/см3.
Для більшості сільськогосподарських культур оптимальна щільність глинистих і суглинних ґрунтів дорівнює 11,2 г/см3, піщаних і супіщаних 1,21,4 г/см3.
Від обємної маси ґрунту залежить поширення кореневої системи рослин, водяний, повітряний і тепловий режими ґрунтів, значить, і продуктивність сільськогосподарських рослин.
Важкі глинисті ґрунти, з меншою обємною масою сутужніше проникні для коренів, чим легкі ґрунти з великим показником обємної маси.
Значення обємної маси ґрунту (чи її обрію) необхідно для розрахунку пористості ґрунту, для обчислення запасів у ній елементів харчування рослин, гумусу, води і т.д.
Якщо щільність ґрунту характеризує її тверду фазу, а обємна маса ґрунт у непорушеному додаванні з усіма порами, то, щоб довідатися, яку частину обсягу в 1 см3 займають тверді частки ґрунту, а яку пори, необхідно обємну масу ґрунту розділити на її щільність.
Оскільки повітря в ґрунті знаходиться в тій частині пор, що не зайнята водою, то стає очевидним, що, чим вище вологість ґрунту, тим менше в ній повітря, необхідного для подиху коренів і життєдіяльності аеробних мікроорганізмів. Прийнято вважати, що при 15% вмісту повітря в ґрунті постачання коренів рослин і мікроорганізмів киснем повітря утруднено, а при вмісті 8% і нижче постачання киснем припиняється, корені в мезофітів починають відмирати, розвиваються процеси оглеєння ґрунту.
Кореневі волоски не проникають у пори діаметром менш 10 мкм, а пори діаметром менш 3 мкм робляться недоступними навіть для мікроорганізмів.
Зі збільшенням ожелезненості й оглеєності горизонтів, тиску верхніх шарів, при відсутності гумусу знижується загальна пористість ґрунту, зменшується розмір активних пір, у яких розміщаються вода, повітря і кореневі системи рослин. Велика частка дрібних пір у загальній шпаруватості ґрунтів і ґрунтів, особливо дрібнозернистих, нерідко і визначає неможливість проникнення коренів у глибокі горизонти ґрунтів.
Таблиця 8. Загальні властивості грунтів по ТОВ “Павлівка”
Генетичний горизонтГлибина,смЩільність твердої фазиЩільність зволоженняЗагальна пористістьАерація при НВг/см3% від об`ємуАП0 202,34,85424А228 383,63,24716В68 - 785,71,74210С140 - 1507,10,9405
5.6 Грунтово-гідрологічні константи, та їх показники
Для росту і розвитку рослин необхідні тепло, світло, вода, повітря й елементи харчування.
На утворення 1 кг сухої речовини рослина в середньому витрачає 400, а іноді і 10001500 л води; Основним джерелом води для рослин є ґрунт. Вода в ґрунт надходить за рахунок атмосферних опадів, пересування ґрунтових вод, конденсації водяних пар, штучного зрошення.
Однак не уся вода в ґрунті використовується рослинами. Частина її випаровується в атмосферу, деяка кількість утримується твердою фазою ґрунту з великою силою і недоступно рослинам.
Волога сті