Geum.ru


Функции слухового анализатора

Информация - Психология

Другие материалы по предмету Психология

ьох нейронiв вищих слухових центрiв значно ускладнюСФться.[12]

  1. Дiапазон чутливостi органу слуху по силi. Вплив на людину гучних звукiв.

Слухова чутливiсть. Мiнiмальну силу звуку, що чуСФ людина, в половинi випадкiв його пред'явлення, називають абсолютноi слуховою чутливiстю. Установлено, що пороги чутностi сильно змiнюються в залежностi вiд частоти звуку.

В областi частот вiд 1000 до 4000 Гц слух людини маСФ максимальну чутливiсть. У цих межах чутний звук, що маСФ незначну енергiю порядку 110-12 Вт/м2 (1 10-9 ерг/ссм2). При звуках нижче 1000 i вище 4000 Гц чутливiсть рiзко зменшуСФться: наприклад, при 20 i при 20000 Гц гранична енергiя звуку повинна бути 1 10-3 Вт/м2 (1ерг/ссм2) (нижня крива АЕFGD на мал.2). При збiльшеннi сили звуку незмiнноi частоти можна дiйти до такоi сили, коли звук викликаСФ неприСФмне вiдчуття тиску i навiть болю у вусi. Звуки такоi сили дадуть, мабуть, верхню межу чутностi (крива АВСD) i обмежать область слухового сприйняття. Усерединi цiСФi областi лежать i так названi мовнi зони, у межах яких по частотi й iнтенсивностi розподiляються звуки мови.

Голоснiсть звуку. Удавану голоснiсть звуку варто вiдрiзняти вiд ii фiзичноi сили. Вiдчуття голосностi не йде строго паралельно наростанню iнтенсивностi звучання. Одиницею голосностi звуку СФ бел. Ця одиниця являСФ собою десятковий логарифм вiдношення дiючоi iнтенсивностi звуку РЖ до граничноi його iнтенсивностi РЖ0. У практицi звичайно використовуСФться як одиниця голосностi децибел (дБ), тобто 0,1 бела, iнакше кажучи, 10 lg10РЖ/РЖ0.

Наростання вiдчуття голосностi при посиленнi звуку рiзниться в залежностi вiд його частоти. У середньому дiапазонi чутних частот (1000 Гц) людина вiдчуваСФ змiну iнтенсивностi усього на 0,59 дБ (5,9 10-2 Б), а на краях шкали диференцiальний порiг по голосностi доходить до 3 дБ (0,3 Б). Максимальний рiвень голосностi, коли звук викликаСФ болюче вiдчуття, дорiвнюСФ 130-140 дБ над порогом чутностi людини. Таким чином, голоснiсть звучання визначаСФться складною взаСФмодiСФю таких його показникiв, як iнтенсивнiсть (сила) i висота тону (частота).

Аналiз сили звукiв (iнтенсивностi звучання). Сила звуку кодуСФться числом збуджених нейронiв i частотою iх iмпульсацii. Збiльшення числа збуджених нейронiв при дii усе бiльш голосних звукiв зв'язане з тим, що нейрони слухового аналiзатора рiзко вiдрiзняються друг вiд друга за рiвнем збудливостi (порогам реакцiй). При слабких подразниках у реакцiю утягуСФться лише невелике число найбiльш чуттСФвих нейронiв, а при посиленнi стимулiв збуджуСФться усе бiльша кiлькiсть додаткових нейронiв. Крiм того, самi пороги порушення внутрiшнiх i зовнiшнiх рецепторних клiток спiрального органа неоднаковi. Порушення внутрiшнiх волосяних клiток виникаСФ при бiльшiй силi звукового подразнення. Тому в залежностi вiд iнтенсивностi звукового подразнення змiнюСФться спiввiдношення числа збуджених внутрiшнiх i зовнiшнiх волосяних клiток. [12]

  1. Класифiкацii звукiв. Психологiчнi властивостi людського голосу.

Класифiкацiя. звуковi хвилi розрiзняють по висотi, голосностi (iнтенсивностi) та тембру. Висотна чутливiсть до звукiв обумовлюСФться частотою коливань звуковоi хвилi. Краще вiдчуваються звуки iз звуковою хвилею у дiапазонi 1000-4000 Гц.

Тембр вiдбиваСФ форму коливань звуку. Звичайне коливання звуковоi хвилi (звук камертона) маСФ форму синусоiди. Музичнi звуки (спiв, звуки музичного iнструмента) складнi звуки, що складаються з плавного i часткових, чи парцiальних, тонiв.

Частковi тони це звуки вiд коливання половини, чвертi, восьмий i т.п. частин цiлого тону. Вони створюють складне звучання визначеноi висоти i сили, що характеризуСФться власним тембром, тобто своСФрiдною сукупнiстю головного i часткового тонiв.

Тембр розвиваСФться в дiтей з розвитком мови. Дiти в першому пiврiччi життя здатнi реагувати на спiв, музику, на iнтонацii мови, розрiзняють ритмiчну сторону мови, а наприкiнцi першого року життя розрiзняють звуки мови.[3]

Психологiчнi властивостi людського голосу. Роль голосу. Голос важливий так само, як зовнiшнiсть, манери, текст виступу. Це той iнструмент, за допомогою якого можна донести своСФ повiдомлення до аудиторii. ВзаСФморозумiння мiж лектором i аудиторiСФю залежить вiд голосових i мовних даних лектора. Голос може залучити слухачiв на його сторону, переконати iх у чомусь, завоювати iхню довiру. Вiн може розворушити людей чи приспати iх, зачарувати чи вiдвернути. Людський голос могутнiй iнструмент. Завжди варто пам'ятати, що слухачi очiкують i цiлком заслуговують почути приСФмний голос.

РЖнакше кажучи, голос повинний сприяти кар'СФрi, а не псувати ii. Для цього необхiдна правильна вимова, чiтка артикуляцiя, гарна постановка голосу.[8]

Характеристики гарного голосу: [6]

  2. приСФмний;
  3. вiбруючий;
  4. доброзичливий;
  5. добре модульований;
  6. низького тембру;
  7. довiрчий;
  8. керований;
  9. теплий;
  10. мелодiйний;
  11. турботливий;
  12. упевнений;
  13. владний;
  14. дружнiй;
  15. забарвлений iнтонацiСФю;
  16. виразний;
  17. природний;
  18. багатий;
  19. наповнений;
  20. звучний;
  21. спокiйний.

    22. Характеристики поганого голосу: [6]

  23. гугнявий;
  24. рiзкий чи скрипливий;
  25. хрипкий;
  26. тремтячий;
  27. високого тембру чи пронизливий;
  28. плаксивий;
  29. с задухою;
  30. боязкий;
  31. уривчастий;
  32. занадто голосний;
  33. занадто тихий i нечутний;
  34. безбарвний;
  35. помпезний;
  36. саркастичний тон;
  37. нев