Функции слухового анализатора
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
тковий та перетинчастий лабiринти.
Кiстковий лабiринт складаСФться з трьох частин: присiнка, завитка та пiвколових каналiв.
Присiнок СФ середньою частиною кiсткового лабiринту i сполучаСФться з пiвколовими каналами позаду та каналом завитка попереду. На зовнiшнiй його стiнцi, яка обернена до барабанноi порожнини, СФ овальне вiкно, що закрите стремiнцем. Кругле вiкно знаходиться бiля початку каналу завитка, воно закрите вторинною барабанною перетинкою.
Кiстковi пiвколовi канали розташованi у трьох взаСФмно перпендикулярних площинах. Розрiзняють переднiй, заднiй та латеральний канали. Кожний з них маСФ по двi нiжки, якi бiля присiнка розширюються, утворюючи ампули.
Завиток складаСФться iз кiсткового стрижня веретена, навколо якого спiральний канал утворюСФ 2,5 обороти. Основа завитка обернена до внутрiшнього слухового ходу. В порожнину каналу завитка вiд веретена вiдходить кiсткова спiральна пластинка, в основi якоi знаходиться спiральний канал.
Перетинчастий лабiринт розташований всерединi кiсткового i повторюСФ його обриси. Вiн являСФ собою систему каналiв, заповнених рiдиною ендолiмфою. До перетинчастого лабiринту належать: маточка i мiшечок, що знаходяться в присiнку, пiвколовi перетинчастi канали i перетинчаста протока завитка. Мiж кiстковим i перетинчастим лабiринтами знаходиться рiдина перилiмфа. Стiнки перетинчастого лабiринту побудованi iз тонкоi сполучнотканинноi пластинки.
Претинчаста протока завитку на розрiзi маСФ трикутну форму. Одна ii стiнка зростаСФться iз стiнкою кiсткового каналу завитку, двi iншi вiддiляють ii вiд перилiмфатичного простору i називаються основною i присiнковою мембранами. Протока завитка дiлить перилiмфатичний простiр ii каналу на двi драбини: барабанну, яка слiпо закiнчуСФться бiля вiкна завитка, i присiнкову, яка сполучаСФться iз перилiмфатичним простором присiнка.
У дiлянцi протоки завитка, на ii основнiй пластинцi, що складаСФться з фiброзних волокон рiзноi довжини, розташований спiральний (кортiiв) орган, який СФ рецепторним апаратом органа слуху. [1]
- Дiапазон чутливостi органу слуху по частотi. Вплив на людину високих та низьких звукiв.
Звуковi вiдчуття. Людина може сприймати звуки з частотою коливання вiд 16 до 20 000 Гц. Цей дiапазон вiдповiдаСФ 10-11 октавам. Верхня границя сприйманих звукiв залежить вiд вiку: чим людина старше, тим нижче границя; старi часто не чують високих тонiв (наприклад, звуку, видаваного цвiркуном). У багатьох тварин верхня границя слуху лежить значно вище: у собаки, наприклад, вдаСФться одержати умовнi рефлекси на дуже високi, нечутнi людиною звуки. Розрiзнення частоти звуку характеризуСФться тим мiнiмальним розходженням по частотi двох звукiв, яке ще уловлюСФться людиною. При низьких i середнiх частотах людина здатна помiтити розходження в 1-2 Гц. Зустрiчаються люди з абсолютним слухом: вони здатнi точно дiзнаватися i позначати будь-який звук навiть при вiдсутностi звуку порiвняння.
Аналiз частоти звукiв (висоти тонiв). Звуковi коливання втягують у коливальний процес перилiмфу верхнього i нижнього каналiв завитку на всьому iхньому протязi неоднаково. Коливальна реакцiя основноi мембрани, передана на ендолiмфу, маСФ характер хвилi, що бiжить, а локалiзацiя амплiтудного максимуму цiСФi хвилi на мембранi залежить вiд частоти звуку. Таким чином, у процес збудження утягуються рiзнi клiтки спiрального (кортiСФва) органа, що примикають до основноi мембрани.
РЖстотне значення для сприйняття звукiв рiзноi частоти локалiзацii рецепторних клiток спiрального органа, що утягуються в збудження, доводиться, зокрема, i поведiнковими експериментами. Якщо пошкодити в собаки завиток в його основi, то зникають ранiше виробленi умовнi рефлекси, на високi тони; якщо ж ушкодження нанести в областi вершини завитку зникають умовнi рефлекси на низькi тони; руйнування тiльки середини завитка викликаСФ випадання тонiв середньоi частоти дiапазону. Роздiльне просторове представництво зон, збуджуваних при дii звукiв рiзноi частоти, пiдтверджуСФться електрофiзiологiчними методами (викликанi потенцiали, нейронна активнiсть) на всiх рiвнях слухового аналiзатора.
Для порiвняно низьких частот можливий аналiз висоти тону за рахунок реакцii на сигнали волокон слухового нерва, що повторюСФ частоту дii подразника. Це означаСФ, що iснують два механiзми розрiзнення висоти тонiв, якi поСФднуються мiж собою. При дii високих тонiв вiдбуваСФться лише просторове кодування, засноване на неоднаковому розташуваннi збуджених рецепторних клiток на основнiй мембранi. При низьких i середнiх тонах здiйснюСФться i тимчасове кодування, коли iнформацiя передаСФться по визначених групах волокон слухового нерва у видi iмпульсiв, частота яких вiдповiдаСФ частотi сприйманих завитком звукових коливань.
Основним вiдображенням частотного настроювання окремих нейронiв на всiх рiвнях слуховоi системи СФ наявнiсть у них так званих частотно-граничних показникiв. Цi показники вiдбивають залежнiсть граничноi iнтенсивностi звуку, необхiдноi для порушення клiтки, вiд його частоти. В обидва боки по дiапазонi частот вiд оптимальноi, чи характеристичноi, частоти порiг реакцii нейрона рiзко зростаСФ. Таким чином, елемент виявляСФться "налаштованим" на видiлення з усiСФi сукупностi звукiв лише визначеноi, досить вузькоi дiлянки частотного дiапазону. Частотно-граничнi кривi рiзних клiток перекривають весь частотний дiапазон чутних звукiв. Форма цих кривих у багат