Функции Национального Банка и коммерческого банка
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
иви14398627 9011641
66964243
09. ЗбиткиВСЬОГО АКТИВ176968186ПАСИВИ1 .Статутний фонд
2. Резервний фонд
3. РЖншi фонди банку
4. Кореспондентськi рахунки iнших банкiв
- в нацiональнiй валютi
- в iноземнiй валютi3725099 1328426 19370197 293894 1769789
- Розрахунковi та поточнi рахунки клiСФнтiв у нацiональнiй валютi
- Депозити юридичних осiб
- Внески громадян
- Валютнi рахунки
2901719 1399209 2488584 93568479. Мiжбанкiвський кредит, одержаний в iнших банках
- Кредити
- РЖншi пасиви
- Прибуток
1369251 7864139 52941879 22159153
ВСЬОГО ПАСИВ
176968186
В умовах економiки, що розвиваСФться, новi вклади фактично перевищують вилучення з даного банку. Однак ситуацiя мiняСФться щодня, щотижня, щомiсяця. Сума вилучень протягом певного перiоду може випадково i перевищити вклади. З огляду на це банкiри тримають певну суму касовоi наявностi у своiх сейфах i "резервнi депозити" в центральному банку.
Як правило, касовi грошi в сейфах банкiв та iхнi резерви в резервному банку являють собою лише невелику частину акумульованих ними депозитiв. Ця частина визначаСФться не тiльки розумною обережнiстю, але й законодавчими вимогами. Той самий математичний закон великих чисел, який робить можливим страхування життя, забезпечуСФ становище, коли чим бiльший банк i бiльше число незалежних вкладникiв, тим меншою повинна бути частка касовоi наявностi.
Комерцiйнi банки та iншi депозитнi установи зобовязанi зберiгати у виглядi готiвки або депозитiв у центральному банку встановленi законом резервнi вклади, або просто резерви, що дорiвнюють певнiй частинi iхнiх зобовязань по вкладах. Резервна норма визначаСФ розмiр цiСФi певноi частини. Резерви насамперед служать засобом контролю керiвними кредитно-грошовими установами можливостей комерцiйних банкiв щодо кредитування.
Кiлькiсть, на яку дiйснi резерви перевищують потрiбнi резерви, називаСФться надлишковими резервами. Резерви комерцiйного банку СФ активами для комерцiйного банку, але пасивами для центрального банку, що iх тримаСФ.
Здатнiсть окремого комерцiйного банку створювати грошi через кредитування залежить вiд розмiрiв його надлишкових резервiв. РЖншими словами, комерцiйний банк може давати в позику лише суму, що дорiвнюСФ сумi його надлишкових резервiв. Вiн обмежений таким чином, оскiльки чеки, виписанi позичальником, скорiше за все будуть вкладенi в iнший банк, що призведе до втрати частини резервiв i рахункiв кредитуючого банку в розмiрi позики, яку вiн видав.
Система комерцiйних банкiв в цiлому може надавати позику, що в декiлька разiв перевищуСФ ii надлишковi резерви, оскiльки банкiвська система не може втрачати резервiв, хоча iндивiдуальнi банки можуть поступатися резервами iншим банкам у системi. Число, що помножуСФ позику банкiвськоi системи, обернено пропорцiйне резервнiй нормi. Процес багаторазового розширення кредитування СФ оборотним.
Банкiр маСФ двi цiлi, що суперечать одна однiй. Одна цiль -прибуток. Комерцiйнi банки, як i iншi пiдприСФмства, прагнуть прибутку. Тому вони надають кредити i купляють цiннi папери. Цi два пункти - основнi активи, що приносять доход комерцiйним банкам. З другого боку, комерцiйний банк повинен прагнути до безпеки. Для банкiв безпека забезпечуСФться лiквiднiстю, зокрема такими лiквiдними активами, як наявнiсть i надлишковi резерви. Банки повиннi стежити, щоб вкладники переводили своi поточнi рахунки в готiвку.
Але може статися так, що чекiв, предявлених банку до оплати, буде бiльше, нiж предявлених до оплати ним самим, внаслiдок чого станеться вiдплив резервiв. Тому банкiри прагнуть балансу мiж обережнiстю i прибутками. Досягнутий компромiс визначаСФ вiдносний розмiр активiв, що приносять доходи, якi протистоять активам високолiквiдним.
Здатнiсть банкiвськоi системи створювати грошi грунтуСФться на передумовi, згiдно з якою комерцiйнi банки готовi використати своi можливостi створення грошей з допомогою кредитування, а сiмя i пiдприСФмства готовi позичати. Насправдi здатнiсть банкiв давати позики на основi надлишкових резервiв циклiчно мiняСФться, i в цьому криСФться причина державного контролю за грошовою пропозицiСФю з метою забезпечення економiчноi стабiльностi.
Коли економiка процвiтаСФ, можна сподiватися, що банки розширять кредит до максимуму своiх можливостей. Це пояснюСФться тим, що позики СФ активами, якi приносять вiдсоток, i ймовiрнiсть того, що позичальники не повернуть позику в цей час незначна. Але грошова пропозицiя суттСФво впливаСФ на сукупний попит. Кредитуючи i тим самим створюючи грошi в кiлькостi, що дорiвнюСФ iхнiм максимальним можливостям, в перiод процвiтання комерцiйнi банки можуть сприяти надмiрному сукупному попиту i виникненню iнфляцii.
Навпаки, коли економiка вступаСФ в фазу депресii, банкiри спiшно беруть назад своi пропозицii про позики, прагнучи безпечноi лiквiдностi (надлишкових резервiв), навiть якщо для цього треба пожертвувати потенцiйним доходом вiд вiдсотка. Банкiри можуть побоюватися великомасштабних вилучень вкладiв наляканими споживачами i мати сумнiв у здатностi позичальникiв виплачувати позики.
Загальновiдомо, що в перiод спаду банки можуть знижувати грошову пропозицiю, скорочуючи кредитування. Така протидiя грошовiй пропозицii маСФ тенденцiю стримувати сукупний попит i посилювати спад. Таким чином, вiд банкiрiв, що намагаються отримати прибутки, можна чекати таких змiн грошовоi пропозицii, якi посилять циклiчнi кол?/p>