Боротьба Русі з агресією Заходу на початку XIII століття
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Реферат
на тему:
Боротьба Русі з агресією Заходу на початку XIII століття
Зміст
Вступ
1. Боротьба руського народу проти німецьких, шведських і данських феодалів
2. Олександр Невський і його роль у відбитті натиску з північного заходу
3. Значення здобутих перемог
Висновок
Література
Вступ
Кожна епоха потребує свого осмислення історії Вітчизни у тісному звязку з світовою історією. І відбувається це зовсім не тому, як це здається деяким, що на зміну одній ідеологічній конюнктурі приходить інша, хоча і це не можна не враховувати, а просто тому, що змінюється сам світ, разом зі світом змінюємося ми - покоління за поколінням, і зміна ідеологічних стереотипів є в кінцевому підсумку лише відображенням історичного розвитку, як всієї світової цивілізації, так і нашої Батьківщини.
У XII в. народам Росії довелося винести важку боротьбу з іноземними загарбниками. Зі сходу на Русь обрушилися полчища татаро-монгольських завойовників. Із заходу руські землі піддавалися агресії німецьких, шведських і датських лицарів - хрестоносців. Вихід героїчної боротьби із загарбниками надовго визначив історичні долі народів нашої країни, мав величезний вплив на їх подальше економічний та державно-політичний розвиток, привів до значних змін в етнічній і політичній карті Східної Європи і Середньої Азії.
У даній роботі розглядається:
1. боротьба Русі з агресією Заходу на початку XIII століття, а саме боротьба руського народу проти німецьких, шведських і данських феодалів;
2. роль Олександра Невського у віддзеркаленні натиску з північного заходу;
3. значення здобутих перемог.
У ході роботи була використана література таких авторів як Н.А. Шефів і А.Н. Сахаров.
1. Боротьба російського народу проти німецьких, шведських і данських феодалів
Смерч Батиєвого нашестя відкинув далеко назад Русь в її розвитку, господарському і культурному. Гради і села лежали в руїнах, десятки тисяч жителів впали під ординськими шаблями; інших на аркані забрали, і вони потрапили на невільницькі ринки, в служіння новим господарям, в ремісничі майстерні або в ординські тумени, щоб збагачувати ханів, мурз і простих ординців , служити їх честолюбним цілям, прикрашати їх оселі та міста. Русь своєї трагічної боротьбою і подвигом врятувала Західну Європу від погрому, подібного тому, що зазнала сама. Коли руські землі лежали в руїнах, там, далеко, продовжували накопичувати багатства, створювати шедеври.
Коли, приміром, у Києві валилася Десятинна церква, в Парижі закінчували зведення дивовижною, повітряної Святої Капели на острові Сіте, що і зараз вражає своєю красою всіх, хто побачить її на подвірї Палацу правосуддя.
Поява німців у східній частині Прибалтики відноситься до другої половини XII ст. Спочатку це були купці і християнські місіонери. Слідом за ними зявилися і лицарі-хрестоносці, які прагнуть вже не хрестом, а мечем підкорити нові землі. Початок активної німецької експансії в Східній Прибалтиці повязано з імям єпископа Альберта. Він заснував у гирлі Двіни місто Ригу і привіз туди чимало німецьких колоністів. У 1202г. Альберт заснував у Прибалтиці військово-релігійну організацію - орден лицарів Меча (мечоносців) за зразком військових орденів, створених хрестоносцями в Палестині.
Руські князі Полоцького князівства, в сферу впливу яких входила Східна Прибалтика, не звернули серйозної уваги на перший етап німецької колонізації. Вони занепокоїлися лише тоді, коли прибульці поставили там камяні замки і фортеці. У 1203-1206гг. полоцький князь Володимир намагався вибити німців з їх фортець, але безуспішно. Кульмінацією цього протиборства стала невдала облога фортець Гольма і Риги. Поразка Володимира дозволило німецьким лицарям встати твердої ногою в Прибалтиці.
Завдяки озброєнню і військовій тактиці, порівняно невеликі загони німецьких лицарів змогли домагатися значних успіхів у битвах з прибалтійськими племенами. У той же період шведи утвердилися у Фінляндії. Тепер агресори прагнули відрізати словян від моря і добитися повного контролю над торговими шляхами, що йдуть через Балтику.
Тут доречно додати, що розгром хрестоносцями Константинополя в 1204г. різко загострив конфлікт між католицизмом і православям. Тим самим, матеріально стиснення західне лицарство отримало нове виправдання своїх захоплень на сході Європи, які розглядалися як боротьба за навернення до християнства язичників. Тепер у ролі обертаючихся могли виступати і єретики, тобто православні. Стародавня Русь стає обєктом військово-духовної експансії, координованих з центру тодішнього західного світу - католицького Риму. Для римської церкви простори Руської рівнини представляли не тільки бажане поле місіонерської діяльності, але і величезний потенційний джерело фінансових надходжень (у вигляді церковних соборів, пожертвувань, індульгенцій і т. д.). Основним обєктом західного натиску стали північно-західні землі Русі, де перебували володіння Новгородської республіки.
Русько-шведсько-німецькі війни XIII ст. на північно-західних рубежах Русі можна розділити на три етапи. Перший етап повязаний з німецьким натиском на словянське місто Юрєв 1224г. Другий ознаменувався двостороннім шведсько-німецьким натиском в 1240-1242гг. Третій етап зайняв другу половину XIII ст.
П?/p>