Фразеологізми у сучасній англійській пресі
Курсовой проект - Иностранные языки
Другие курсовые по предмету Иностранные языки
дві основні функції, що зливаються одна в одну, інформаційна і експресивна. Журналіст повідомляє про факти і дає їм оцінку. Взаємодія цих двох функцій і визначає вживання слова в публіцистиці. У порівнянні з іншими функціональними стилями (окрім художнього та розмовно-побутового), частка засобів і способів досягнення експресивності є досить високою в публіцистичній мові. Не випадково характеристику публіцистичного стилю зазвичай обмежують описом специфічно експресивних засобів.
Функція впливу (експресивна функція), найважливіша для газетно-публіцистичного стилю, обумовлює гостру потребу публіцистики у виразних засобах. Тому публіцистика запозичує з художнього стилю практично всі засоби, наділені експресивністю. Найважливішою лінгвістичною ознакою газетно-публіцистичного стилю є тісна взаємодія і взаємопроникнення експресивних, емоційно-мовних засобів та стандартних, широко вживаних у даному стилі мови, засобів. За словами В.Г.Костомарова, основним конструктивним принципом мови газети є діалектичне поєднання стандарту та експресії. [9, с.90].
Фразеологічні звороти, прислівя, приказки та крилаті вирази є обовязковим стилістичним компонентом мови газети, важливим джерелом експресивно-емоційної насиченості, істотним засобом реалізації конструктивно-стильових особливостей газетної мови. Вони надають газетному тексту певну впливову силу, допомагають створювати специфічну образність. Вони здатні не тільки висловити відповідну думку більш цілісно, а й передати своєрідне ставлення, оцінку. Наприклад, приказка: товкти воду в ступі (to beat the air) виражає більше експресивності, оцінку, ніж звичайне словосполучення: займатися пустою справою (to do something in vain).
Автор може вибрати з синонімічних засобів вираження те, що найбільше відповідає змісту висловлювання, його меті і завданням, характеру тексту. При цьому вибір фразеологізму чи афоризму зі зниженим, розмовним або, навпаки, художнім забарвленням обумовлює вживання й інших мовних засобів.
Заголовки матеріалів у періодиці одні з найважливіших її елементів. Від їх характеру та оформлення багато в чому залежить обличчя видання. Заголовки допомагають читачеві ознайомитися з номером, швидко отримати уявлення про зміст його матеріалів, вибрати головне і цікаве, дати уявлення про тему. Ефективність газетного тексту багато в чому визначається його заголовком, тому що Дослідження психологів показують, що близько вісімдесяти відсотків читачів приділяють увагу тільки заголовкам [12, с.44]. Газетний заголовок являє собою важливий компонент газетної інформації. Його основною метою є залучення уваги читача до найбільш важливої і цікавої частини повідомлення: заголовок, як правило, не розкриває до кінця зміст статті, стимулюючи читача ознайомитися із запропонованим матеріалом. Таким чином, щоб виконати своє основне призначення, тобто зацікавити і навіть заінтригувати читача, заголовок повинен бути максимально помітним і таким, що запамятовується. Як помітні, що звертають читацьку увагу газетних заголовків, широко використовуються фразеологізми.
Публіцисти звертаються до фразеологічних запасів рідної мови як до невичерпного джерела мовної експресії. Проте вживання фразеологізмів у звичайній формі з притаманним їм значенням не завжди дає потрібний ефект. З метою створення художнього ефекту публіцисти вдаються до трансформації фразеологізмів.
У стилістичних цілях фразеологізми можуть вживатися як без змін, так і в трансформованому вигляді, з іншим значенням і структурою або з новими експресивно-стилістичними властивостями. Найчастіше під трансформацією розуміється будь-яке відхилення від загальноприйнятої норми, закріпленої у лінгвістичній літературі, а також імпровізована зміна в експресивно-стилістичних цілях.
Якщо аналізувати класифікації трансформації фразеологізмів різних авторів, можна зробити висновок, що лінгвісти не мають єдиного погляду на способи трансформації фразеологічних одиниць. Класифікації значно відрізняються один від одного. Жодна класифікація не є вичерпною. Це свідчить про недостатню вивченість питання трансформації фразеологізмів у лінгвістиці.
Всі трансформації можна розділити на 4 загальні групи:
1) семантичні трансформації,
2) лексичні трансформації,
3) синтаксичні трансформації,
4) морфологічні трансформації
5) словотворчі трансформації.
При семантичних трансформаціях відбувається наповнення фразеологічного обороту новим змістом при збереженні його лексико-граматичної цілісності. Наприклад, в наступному заголовку How Isabella proved her face is still her fortune at 50 поєднуються два семантичних плана англійського виразу her face is her fortune. Актуалізується як фразеологічне значення фразеологізму всі її багатство тільки в красі, так і пряме значення його компонентів обличчя джерело її багатства, оскільки мова йде про Ізабеллу Росселліні, яка є рекламним обличчям косметичної компанії
До семантичних трансформацій також відносять явище дефразеологізаціі. Згідно А.Г.Назаряну, дефразеологізація це явище, при якому фразеологізм у результаті виникнення нових самостійних значень в його компонентах втрачає основну ознаку фразеологічності [14, с.220]. Чим віддаленіший звязок між старим, вихідним і новим значенням компонента, тим активніше проходить процес дефразеологізаціі.
З одного боку, дефразеологізація шокує несподіваним прочитанням вихідного фразеологізму, бентежить адресата, обманююч