Формування національної свідомості засобами народної педагогіки
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?аїнську літературну мову, школярі зясовують поняття літературної мови, особливості її функціонування. Утвердженню національної самосвідомості сприяє докладна інформація про становлення і розвиток української літературної мови. Учні повинні знати, що витоки її сягають часів Київської Русі, високого рівня розвитку в усіх стилях вона досягла в період української державності (ХУІ-ХУП ст.), а нова, сучасна українська літературна мова склалась і розвивалась в умовах репресії, коли перебувала під забороною. Школярі мають знати укази, циркуляри, рішення і постанови, які частково, або й повністю забороняли друковане українське слово, понижували статус, або й зовсім не визнавали існування української мови. Важливим у плані, як пізнавальному, так і виховному є ознайомлення школярів із бурхливим відродженням української мови в 20-ті р.р., коли вона почала функціонувати в усіх сферах суспільного життя, з русифікаторською політикою 3080-х р.р. і станом літературної мови сьогодні. Проте, яке значення має українська літературна мова для формування національної свідомості добре сказати словами І. Огієнка: Літературна мова-то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша її основа [47, 12].
В старші класи приходять учні із сформульованими знаннями з рідної мови, тому навчання мови слід будувати так, щоб не просто повторювати вивчений раніше матеріал, а, враховуючи рівень підготовки старшокласників, поглиблювати, розширювати знання з мови, щоб учні, удосконалюючи свою мовну і мовленнєву компетенцію, збагачувались духовно. Це можливо за умов урахування інтегруючих факторів у змісті навчання мови й літератури.
Словесність є інтегрованим курсом, який дозволяє глибше пізнати слово і через нього самий дух народу, його національні риси. В основі курсу передбачено тісний звязок між вивченням мови і літератури через роботу з текстами (уривками художніх творів), при вивченні мовних одиниць і категорій, що вивчаються в старших класах.
Особлива роль у формуванні національної свідомості учнів належить аналізу текстів. Текст становить собою сукупність речень, повязаних змістом і лексико-граматичними засобами [17, 108], тому аналіз його в єдності змісту й форми дає можливість показати звукову красу української мови, формувати до слова, його значення, вчити дітей читати, слухати, говорити й писати рідною мовою. Учні засвоюють мовні явища в тексті не відірвано від життя, а знову й знову переосмислюють їх з погляду формування національної свідомості.
Уроки словесності повинні допомогти учням через рідне слово пізнати себе в своїй природній індивідуальності, допомогти полюбити рідне слово, його глибину, усвідомити мову в цілісності буття народу, його національної природи, розвинути відчуття особистісної відповідальності за рідну мову і усвідомлення своєї причетності до того, що відбувається з нею, до процесів її розвитку. Осмислення яскравих в мовному і смисловому відношенні текстів дозволяє разом з вивченням мовних одиниць впливати на свідомість учнів, їх поведінку, формувати переконання.
Можливості інтегрування навчальних предметів дуже широкі. Тому необхідно використовувати їх у роботі зі старшокласниками. Дуже чітко підводять нас до цієї думки автор Концепції мовної освіти в Україні Біляєва О.М., ВашуленкоМ.С., ПлахотникВ.М., передбачаючи таку інтеграцію предметів. Формування національної свідомості визначено як одне з основних положень Стандарту мовної освіти, орієнтуючи вчителя-словесника на навчання мови в старших класах на основі набутих знань у процесі проведення аспектних і нестандартних типів уроків. Такими можуть бути уроки-лекції, диспути, уроки-колоквіуми, уроки-практикуми, уроки-семінари. Забезпечують їх організацію можливість інтеграції предметів, введення елементів нової для школи дисципліни риторики, удосконалення знань з культури мовлення і стилістики, формування комунікативних умінь і навичок. Тому навчання рідної мови в середній школі має бути підпорядковане комунікативно-прагматичній меті [28, 29]. Це сприятиме вихованню розвиненої мовної особистості, духовно багатої і гідної свого народу.
Вивчення української мови має підпорядковуватися потребам формування національно-мовної особистості, такої, що не тільки знає українську мову, вільно володіє нею, а й здатна творчо самовиражатись нею, пропагувати її, захищати й розвивати, тобто ставитись до неї свідомо з почуттям відповідальності.
Викладання української мови повинне забезпечити формування таких рис національно-свідомої особистості, як мовна стійкість та почуття мовного обовязку. Мовна стійкість закладається у національно-свідомій родині, далі повинна розвиватись й закріплюватися системою освіти у школі. Мовна стійкість ґрунтується на соціальній стабільності мовців та політичній стабільності держави, вона ж і сприяє політичній стабільності держави, бо формує національний світогляд громадянина суверенної держави. Українською є держава тому, що є україномовні громадяни з національною українською свідомістю. Всі розмови про другу, третю, пяту державні мови є позичкою чужих речей, яка не розвязує проблеми, а заплутує. У громадян, що одержують освіту державною українською мовою, повинне виховуватися почуття мовного обовязку користуватися нею у всіх сферах суспільно-виробничого життя, пропагувати державну мову, поширювати знання про український народ і Україну.
Формування національної свідомості в проц