Формування екологічно сталих агроландшафтів на території Слобідської сільської ради Кагарлицького району, Київської області
Курсовой проект - Сельское хозяйство
Другие курсовые по предмету Сельское хозяйство
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра охорони земельних ресурсів
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
На тему:
“Формування екологічносталих агроланшафтів на території Слобідської сільської ради, Кагарлицького району, Київської області”
Виконали: СТ.V-Зев-2 Єськов В.А.
Леоненко С.М.
Трегуб К.В.
Перевірив: професор Булигін С.Ю.
КИЇВ 2009
Зміст
1. Формування екологічно сталих агроландшафтів глобальний стратегічний напрям сучасного землевпорядкування
2. Природно-кліматичні умови
3. Проектні пропозиції
3.1 Виділення земельних масивів, блоків і робочих ділянок
3.2 Формалізація ділянок
3.3 Ерозійна гідрологічна оцінка протиерозійного впорядкування
3.4 Обґрунтування технологічного навантаження у напрямку аграрного використання визначеного масиву
3.5 Еколого-економічна оцінка
Висновок
Перелік інформаційних джерел
1. Формування екологічно сталих агроландшафтів глобальний стратегічний напрям сучасного землевпорядкування
Стан земельного фонду України викликає велику тривогу, так як спостерігається постійне пониження родючості ґрунтів, вмісту гумусу, посилення процесів водної і вітрової ерозії, вторинного засолення, заболочення та інших деструктивних процесів, які відбуваються не тільки в ґрунті а й в ландшафтній зоні України в цілому.
В природних ландшафтах ніколи не буває одноманіття на великому просторі. Це повязане в основному з різноманіття рельєфу, ґрунтового покриву і розподілом на ньому рослинності яка в свою чергу створює мікроклімат і нано, і мікрорельєфу і діє на основні режими ґрунтів.
Необхідно вивчити кожний конкретний елемент, кожну ділянку (ландшафт) з всіма її особливостями і виділити на них ділянки, які мають бути обовязково виведені з ріллі, які можна використовувати як ґрунтозахисіні сівозміни з максимальним насиченням багаторічних трав і т.д.
Це чітко дозволяє встановити площі ділянок і контури земель, які повністю, або частково виводяться з ріллі і співвідношення угідь в цілому.
Агроландшафт це ландшафт, перетворений під впливом сільськогосподарського виробництва для його цілей при збереженні функцій само відтворення і середовища його стабілізації.
Про стабільність ландшафтів можна говорити в тому випадку, коли в них в них постійно і в зростаючих обємах вкладається енергія.
Таким чином, ґрунтозахисно створений агроландшафт є не чисто протиерозійною системою, створеною лише для пониження дії ерозійних процесів до необхідного оптимуму, а глобальним стратегічним напрямком, здатним в собі поєднати всі знання і управління всіма складовими елементами ландшафтного середовища існування.
Агроландшафт це інженерна споруда, яка повинна проектуватися переважно інженерними методами на розрахунковій кількісній основі. Тому в системі робіт по конструюванню агроландшафту передбачається етап перед проектного обстеження території, що облаштовується. На цьому етапі одержується вся необхідна інформація і параметри території щоб даний проект можна було скласти переважно інженерними методами.
За останні роки землевпорядне проектування на еколого-ландшафтній основі розвивалося досить інтенсивно.
Еколого-ландшафтний підхід варто застосовувати разом з агроекологічним. При цьому еколого-ландшафтний обумовлює загальну конструкцію агроландшафту, а агроекологічний наповнює його змістом.
У практиці землевпорядної діяльності склалися наступні поняття і визначення, що до організації території ; ландшафт, агроландшафт, урочище частина агролондшафта, що має чіткі границі і пердставляє собою відособлену систему з характерними ознаками ( басейни великих і малих рік і їх притоки), підурочище це частини урочища, що у собі водозбори другого і третього порядків, фація це найменша, більш неподільна частина ландшафту (дрібні балки, замкнуті пониження).
Всякий агроландшафт характеризується відносною територіальною замкнутістю і наявності в ньому трьох зон:
звязування і трансформація енергії і речовини (рілля, ліс, луки);
транзиту (тимчасове і постійне водне джерело);
концентрації й акумуляції (заплава, озеро, болото);
Ступінь “перекриття” і взаємодії цих зон визначається структурою і конструкцією агроландшафту.
Еколого-лондшафтний підхід припускає встановлення оптимального співвідношення площ ріллі, пасовищ, сіножатей, заповідників, лісонасаджень, населених пунктів та інших антропогенних і середовище стабілізуючих складових, що сприяють саморегуляції агроландшафту.
Найбільш складним є питання про встановлення порогу розораності території. Стійкий агроландшафт може бути сформований у тому випадку, якщо співвідношення стабілізуючих угідь (ріллі) до стабілізуючих угідь (пасовищ, сіножатей, лісів) становить 40-42% до 60-58%.
Співвідношення угідь у кожному конкретному випадку індивідуальне, і залежить від рельєфу, гідрографічних, ґрунтових, і інших природних і антропогенних умов місцевості і досягнення в процесі проектування.
В умовах степової зони це співвідношення може бути зрушенне у бік збільшення площі з компенсацією цього зрушення за рахунок введення стабілізуючих культур і угідь (перелогових ділянок, полосних посівів багаторічних трав і т.д.)
2. Природно-кліматичні умови
Територія господарства роз?/p>