Формування екологічно сталих агроландшафтів на території Слобідської сільської ради Кагарлицького району, Київської області
Курсовой проект - Сельское хозяйство
Другие курсовые по предмету Сельское хозяйство
виположування ярів, зарівнювання промивин. Засипання проводиться тоді, коли яр вклинюється в орні землі. У такому випадку гідротехнічними спорудами відводять стік, а з резерву наявного ґрунту засипають яр, покриваючи його зверху гумусова-ним шаром. Виположування ярів здійснюють на природних кормових угіддях. Засипання та виположування ярів дозволяють обєднати окремі робочі ділянки ріллі, розділені ярами, в один масив, одне поле.
На контурних полях першої еколого-технологічної групи застосовується ґрунтозахисна агротехніка плоскорізний, чизельний та інший обробіток ґрунту за напрямком горизонталей, щілювання ґрунту на схилах 13. На другій еколого-технологічній групі також застосовується ґрунтозахисний обробіток у поєднанні з мульчуванням ґрунту соломою та іншими пожнивними рештками. Така агротехніка попереджує змивання ґрунту, зберігає родючість, а разом з заходами щодо її відтворення стабілізує стійкість землеробства.
Додаткове затримання 400600 м3 вологи опадів, перехоплення і відвід лишків стоку валами-терасами, водорегулювальними лісосмугами, буферними смугами з багаторічних трав підвищує протиерозійну стійкість і продуктивність ділянок, що знаходяться на схилі нижче, ділянок третьої еколого-технологічної групи і природних кормових угідь. Ґрунтозахисна система передбачає контурну організацію території на природних кормових угіддях та їх меліорацію: загортання промивин, докорінне і поверхневе поліпшення травостою.
Освоєння ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території забезпечує захист фунтів від ерозії та інших чинників деградації ґрунтового покриву, розширене відтворення родючості, формування екологічно стійких агроландшафтів, підвищення врожайності вирощуваних культур і валового збору сільськогосподарської продукції.
Отже, суть ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною меліорацією території диференційоване використання земельних ресурсів і повніше урахування біологічних особливостей вирощуваних культур.
3.5 Еколого-економічна оцінка
Еколого-економічна оцінка проектів передбачає розрахунок потенціальних витрат, які можуть включати вартість недоотриманої продукції внаслідок забруднення, виснаження й використання природних ресурсів, а також втрати на знешкодження забруднень і на контроль за ними; додаткові витрати,які обумовлені не комплексним використанням сировини, страхуванням і охороною здоровя.
Важливою умовою оцінки є співставлення витрат на здійснення проектів із базовими, які визначаються експертною комісією.
Показниками оцінки негативного впливу є: загальний обєм викидів шкідливих речовин в атмосферу, воду, ґрунти; питомі викиди на одиницю товарної продукції; відношення фактичних концентрацій речовин до їх ГДК у повітрі і воді до і після введення в експлуатацію підприємства. Для оцінки ефективності природоохоронних технологій використовується економічна бальна оцінка природних ресурсів.
Існує бальна оцінка водних ресурсів, бальна оцінка впливу 1т умовних скидів у воду, бальна оцінка 1т умовних викидів у атмосферне повітря, бальна оцінка 1т умовних викидів у ґрунти.
Бальна оцінка 1т умовних викидів у ґрунти передбачає таку градацію:
1 бал для районів Полісся і суглинистих ґрунтів;
1.5 бали для Лісостепу;
2бали для Степу (чорноземів);
3 бали для зрошувальних сільськогосподарських угідь.
Економічна бальна оцінка 1 га сільськогосподарських угідь Київської області така:
богарні 10.4 бали;
селітебні 104 бали;
зелені насадження 3 бали.
Виділяють такі етапи еколого-економічної оцінки проектів;
1. Оцінка екологічної доцільності будівництва або реконструкції підприємств.
2. Економічне обґрунтування проектів.
3. Мінімізація впливу обєкта на оточуюче середовище.
4. Визначення порівняльно-екологічного ефекту від капітальних вкладень у будівництво або у реконструкцію підприємства.
Висновок
Очевидно, що молода незалежна держава Україна надалі буде мати визначені плани відновлення і зміцнення національної економіки, насамперед, за рахунок інтенсифікації агропромислового комплексу. Його товарна продукція займала і буде займати видне місце у валовому внутрішньому продукті республіки. Визначення ефективності роботи сільськогосподарського виробництва на основі старої моделі системи національних рахунків дозволяє розробити досить оптимальний прогноз. Вартість природних ресурсів при цьому ніяк не враховується, а приймається як те, що не має ціни.
Уже сьогодні практично на всій території України можна констатувати всі ознаки початку екологічної катастрофи. По офіційним даним щорічно з орних земель України змивається близько 500 млн. т ґрунту, з яким губиться 24 млн. т гумусу, 964 тис. т азоту, 676 тис. т фосфору, 9,7 млн. т калію. Середньорічний змив ґрунту по республіці складає 15 т/га, варіюючи по областях від 7,7 до 27 т/га. Нерідкі катастрофічні прояви ерозії, коли тільки за одну зливу з полів змивається 200 т/га і більш ґрунту. Досягнутий у республіці рівень внесення органічних і мінеральних добрив компенсує втрати гумусу від ерозії на 60 90%, а живильних речовин ^РК) на 40 50%. За станом на 1985 рік еродированность сільськогосподарських угідь складає 30,5%, у тому числі ріллі 29,2%. Установилася досить тенденція щорічного збільшення, що просліджується добре, еродованої ріллі, більш ніж на 80 тис. га, що складає 0,25% від загальної площі. У принципі, можн