Фінансові потоки у неприбуткових організаціях
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
>
По-друге, що цим досягається: якщо орендодавець нарахує на відшкодовану йому орендарем вартість електроенергії 20% ПДВ при умові, що він у встановленому порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість, то у орендаря, якщо він є платником цього податку, виникає податковий кредит, і в результаті від такої операції державний бюджет одержить нуль.
Законом України Про плату за землю від 19.09.96 року встановлено, що підприємства, установи та організації, які користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини іншим субєктам підприємницької діяльності, сплачують податок за зайняті ними земельні ділянки на загальних підставах. Отже, бюджетні установи зобовязані сплачувати плату за землю пропорційно питомій вазі площі, яка здається в оренду чи використовується створеними ним госпрозрахунковими підприємствами, загальній площі будівлі [54].
У вищезгаданому листі ДПА України від 11.05.98 року №4837/11/15-1116 говориться, що, оскільки власниками землі або землекористувачами є, як правило, орендодавці приміщень, вони і є платниками земельного податку, а тому до валових витрат орендаря не відносяться витрати, повязані із сплатою податку на землю [57].
Статтею 1 Закону України Про плату за землю передбачено, що власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок, а за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Указом Президента України від 23 квітня 1997 року № 367/97 встановлено, що орендодавцями землі є громадяни та юридичні особи України, у власності яких перебувають земельні ділянки, і що земля надається в оренду на підставі оформленого договору, відповідно до якого орендодавець передає за плату орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений строк [62].
Власником землі, на якій розміщені бюджетні установи, є органи державної чи комунальної власності, а бюджетні установи є її користувачами.
Якщо згідно із законом вони зобовязані сплачувати в бюджет плату за землю, на якій розміщені здані в оренду субєктам підприємництва приміщення, то цілком зрозуміло, що останні повинні відшкодовувати бюджетним установам витрачені ними кошти на сплату земельного податку у вигляді орендної плати за землю (очевидно, із нарахуванням 20% ПДВ, якщо така бюджетна установа зареєстрована як платник цього податку) і відповідно до пункту 5.2.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств мають право на віднесення цієї плати до валових витрат, якщо орендовані ними приміщення використовуються для виробничих потреб.
Адже неможливо передати в оренду приміщення без оренди землі, на якій вони знаходяться, а тому видатки з використання цієї землі повинен нести той, хто її використовує, а їх необхідність є умовою правомірності віднесення до валових витрат.
Безумовно, що при здаванні в оренду приміщення, в якому встановлений телефон, необхідно тимчасово на період оренди переоформити на імя орендаря передачу абонента телефонного звязку, що обумовлено Правилами користування місцевим телефонним звязком, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.97 року №385. Але чи відсутність такої перереєстрації, якщо згідно з умовами договору оренди телефон використовується тільки орендарем, є підставою для заборони віднесення відшкодованих орендарем орендодавцю витрат з оплати використаних на виробничі потреби телефонних послуг. Вважаємо ні.
У питанні віднесення до валових витрат видатків платника податку слід керуватись виключно Законом України Про оподаткування прибутку підприємств, яким не встановлено ніяких обмежень щодо віднесення до валових витрат розмірів сплачених орендодавцям орендної плати, експлуатаційних та комунальних послуг, оренди землі, послуг звязку тощо.
Суть закону полягає в тому, щоб на валові витрати відносились фактично понесені витрати виробництва та обігу, що повязані з його виробничою діяльністю, незалежно від того, чи вони сплачені прямим надавачам послуг, чи через орендодавців.
Пунктом 5.4.6 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств передбачено, що до валових витрат відносяться будь-які витрати зі страхування майна платників податку. Відповідно до статті 24 Закону України від 10 квітня 1992 року №2269- XII Про оренду державного і комунального майна обовязки по страхуванню орендованого майна покладені на орендаря, і це цілком логічно, оскільки майно знаходиться на його відповідальному зберіганні та використовується орендарем.
Листом ДПА України від 04.05.98 року №4592-11/15-2116 обумовлено, що якщо умовами договору оренди на орендаря покладено обовязки зі страхування орендованого майна, то такі витрати покриваються платником податку за рахунок власних коштів, оскільки відповідно до пункту 5.4.6 статті 5 Закону до валових витрат платника податку включаються витрати зі страхування власного майна [58].
У згаданому пункті Закону немає слова власного, а лише запис майна платника податку. При оренді майно передається орендарю, і на час оренди воно належить йому на правах оренди, використовується ним для здійснення виробничої діяльності, і якщо договором оренди покладено обовязок зі страхування цього майна на орендаря, то цілком правомірним є віднесення ним витрат по страхуванню до валових витрат.
1.3 Порядок складання з