Фінансовий аналіз руху грошових коштів на підприємстві ТОВ "Автополюс"
Курсовой проект - Менеджмент
Другие курсовые по предмету Менеджмент
поряд з цим мати недостатню ліквідність.
Усе це зумовлює необхідність аналізу грошових коштів. Мета аналізу руху грошових коштів полягає в оцінці здатності підприємства отримувати грошові кошти визначеного розміру і в установлені строки, необхідні для здійснення запланованих витрат.
Аналіз руху грошових коштів за видами діяльності здійснюється за даними форми № 3 „Звіт про рух грошових коштів", яка розроблена на основі П (С) БО № 4 „Звіт про рух грошових коштів”, затвердженого наказом № 731 Мінфіну України від 31.03.1999 зі змінами і доповненнями від 211.2004.
Грошові кошти - найбільш ліквідна категорія активів, яка забезпечує підприємству найбільший ступінь ліквідності, а звідси, і свободу вибору.
Грошові кошти - це початок і кінець виробничо-комерційного циклу.
У звіті про рух грошових коштів (форма № 3) рух коштів відображається за трьома видами діяльності: операційною, інвестиційною та фінансовою.
Аналіз руху коштів у розрізі окремих видів діяльності підприємства дає можливість оцінити, з яких джерел надійшли ці кошти, які напрями їх використання, чи вистачає власних оборотних коштів підприємства для інвестиційної діяльності.
Аналізуючи рух коштів за видами діяльності, можна додатково визначити, чи може підприємство розрахуватись за своїми поточними зобовязаннями, чи вистачить одержаного прибутку для обслуговування поточної діяльності підприємства.
Операційна діяльність підприємства - це основний вид діяльності, що характеризується рухом коштів від реалізації продукції (товарів, послуг), надання права користування активами (оренда, ліцензії), сплати постачальникам, виплат працівникам.
Згідно з П (C) БО № 4 „Звіт про рух грошових коштів” інформацію про рух коштів у результаті операційної діяльності можна одержати із застосуванням прямого або непрямого методів.
Застосовуючи прямий метод для визначення суми чистого надходження (чистої витрати) коштів у результаті операційної діяльності, у звіті послідовно наводяться всі основні статті надходжень та витрат, різниця яких показує збільшення або зменшення коштів.
Непрямий метод передбачає визначення суми чистого надходження (чистої витрати) в результаті операційної діяльності через послідовне коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у звіті про фінансові результати. Коригування здійснюється з метою врахування виливу:
а) змін у складі запасів, операційної, дебіторської та кредиторської заборгованості;
б) негрошових операцій;
в) доходів і витрат, повязаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.
Складання звіту про рух коштів згідно з П (C) БО № 4 „Звіт про рух грошових коштів” передбачає використання тільки непрямого методу.
Отже, інформацію про рух коштів внаслідок операційної діяльності можна отримати за даними облікових регістрів або послідовним коригуванням статистичного звіту про фінансові результати.
Аналіз руху коштів передбачає насамперед розрахунок сум надходжень та витрат у розрізі окремих видів діяльності, визначення загального залишку коштів на підприємстві за звітний період, порівняння даних звітного періоду з попереднім, вивчення причин зменшення надходжень і збільшення витрат.
Аналіз руху коштів починається з визначення суми коштів, одержаних у результаті операційної діяльності підприємства (розділ І форми № 3). Для цього за даними форми №1 (додаток А, Б, В), та звіту про фінансові результати форми № 2 (додаток Г, Д, Е), необхідно визначити прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування (чистий прибуток до оподаткування і заліку результатів надзвичайних подій, який відображається в рядку 170 форми № 2). Після цього проводиться його послідовне коригування на:
а) амортизацію необоротних активів (амортизаційні відрахування щодо матеріальних і нематеріальних необоротних активів, які нараховані протягом звітного періоду). Оскільки нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів зменшує прибуток підприємства, але не призводить до витрати його коштів, то сума амортизації додається до прибутку. Ця сума складається з нарахованої на основні засоби амортизації, і суми зносу нематеріальних активів;
б) збільшення (зменшення) забезпечень, тобто на зміни в складі забезпечень наступних витрат і платежів, які не повязані з інвестиційною та фінансовою діяльністю (у статті „надходження” - збільшення, у статті „видаток” - зменшення). Ця сума збільшує витрати звітного періоду, які, проте, не є витратою коштів. Тому ця сума додається до прибутку. Для її визначення за даними розділу II пасиву балансу порівнюють суми на кінець звітного періоду (рядок 430, гр.4) із сумою на початок цього періоду (рядок 430, гр.3);
в) прибуток від нереалізованих курсових різниць, тобто на прибуток від курсових різниць, що виникає внаслідок перерахунку статей балансу в іноземній валюті. Нереалізовані курсові різниці, які повязані з перерахунком сум статей в іноземній валюті, відображаються в балансі на кінець звітного періоду. В цій статті враховуються курсові різниці, повязані з перерахунком статей дебіторської та кредиторської заборгованості в іноземній валюті, з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також із перерахунком залишку коштів у іноземній валюті. Оскільки зміна валютних курсів не повязана з рухом коштів, урахування таких курсових різниць дає змогу уникнути завищення або заниження коштів у процесі операційної діяльності підприємства внаслідок перео