Фiнансова система Украiни
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
венчурного фiнансування;
Таким чином, в Украiнi закладено основи системи фiнансовоi пiдтримки малого пiдприСФмництва. Але механiзм такоi системи маСФ надто слабке практичне вiдображення, яке не спроможне змiнити ситуацiю у сферi малого пiдприСФмництва на краще. Для отримання суттСФвого результату на практицi необхiдно провести реальнi реформи. Це одне iз завдань держави, яка повинна змiнити свiй статус iз кредитора та спонсора окремих одиниць субСФктiв малого пiдприСФмництва на роль стимулятора, регулятора та контролера у справi сприяння розвитку малого пiдприСФмництва.
3. Роль фiнансовоi системи у господарськiй структурi краiни та пiдприСФмництва.
Провiдна роль у фiнансовiй системi держави належить пiдсистемi фiнансiв пiдприСФмницьких структур. Тут створюСФться основна частка валового внутрiшнього продукту держави.
У пiдприСФмницьких структурах зосередженi значнi фонди фiнансових ресурсiв, проте в розрiзi окремих пiдприСФмств кошти розмiщенi нерiвномiрно, тому можливостi iх розширення й розвитку неоднаковi. Нерiвномiрнiсть фiнансового забезпечення деяких пiдприСФмств за рахунок власних ресурсiв повязана як з внутрiшнiми факторами, так i з зовнiшнiми.
До числа внутрiшнiх факторiв належать собiвартiсть продукцii, ii якiсть, рiвень органiзацii виробництва тощо. До зовнiшнiх - система оподаткування, лiцензування, насиченiсть ринку товарами певноi групи, платоспроможнiсть покупцiв.
Держава, використовуючи фiнансовi методи, може регулювати темпи й пропорцii розвитку окремих галузей економiки. Для цього використовуСФться насамперед податковий механiзм. Надаючи податковi пiльги, вона сприяСФ збiльшенню власних фiнансових ресурсiв пiдприСФмств, розширенню iхнiх фiнансових можливостей. Здiйснюючи регулювання темпiв розвитку певних галузей економiки, держава може створювати сприятливий iнвестицiйний клiмат для залучення зовнiшнiх джерел фiнансування, а також ресурсiв банкiвськоi системи та населення. Сприятливий iнвестицiйний клiмат можна запроваджувати, зокрема, шляхом надання привiлеiв в iмпортi, створення офшорних зон, технополiсiв, спецiальних економiчних зон тощо.
Найзначнiшi можливостi щодо використання фiнансiв пiдприСФмств для розвитку економiки закладенi в удосконаленнi органiзацii та управлiння на самих пiдприСФмницьких структурах. Адже управлiння фiнансовими ресурсами безпосередньо на пiдприСФмствах маСФ досить слабку методичну й органiзацiйну забезпеченiсть. В Украiнi немаСФ досвiду управлiння фiнансами пiдприСФмств на рiвнi виробничоi структури в умовах ринку.
Увесь досвiд органiзацii й управлiння фiнансами в умовах соцiалiстичноi централiзованоi економiки виявився для ринку непридатним. Вочевидь постало невмiння прогнозувати фiнансовi показники та ефективно використовувати власнi фiнансовi ресурси. Нинi пiдприСФмницькi структури володiють 25-30 вiдсотками всiх фiнансових ресурсiв держави. Цi значнi кошти за вiдсутностi досвiду та вмiння з боку управлiнського персоналу ефективно iх використовувати стають ще одним фактором фiнансовоi дестабiлiзацii в державi. До 40 вiдсоткiв одержаного прибутку використовуСФться на заохочування й iншi, не повязанi з розвитком виробництва, цiлi.
Досить гострою СФ проблема з використання обiгових коштiв, вiд чого значною мiрою залежить розвиток виробничоi сфери. Протягом 1995-1998 р.р. обсяг обiгових коштiв в економiцi держави збiльшився у 3,5 разу. Станом на 1 сiчня 1999 р. обсяг обiгових коштiв перевищував рiчний показник валового внутрiшнього продукту. Вiдволiкання такоi значноi кiлькостi фiнансових ресурсiв до виробничих запасiв, на незавершене виробництво та готову продукцiю, що зберiгаСФться на складах, значно знижуСФ темпи економiчного розвитку.
А прискорення обороту обiгових коштiв лише на один день даСФ нинi змогу в економiцi в цiлому вивiльнити 4,2 млрд. гривень фiнансових ресурсiв. Це значнi резерви для економiчного зростання та подолання нестачi коштiв у пiдприСФмств.
Водночас треба вжити дiСФвiших та ефективнiших заходiв щодо посилення платiжноi диiиплiни й вiдповiдальностi субСФктiв пiдприСФмницькоi дiяльностi за своСФчасне здiйснення розрахункiв та виконання договiрних зобовязань. Так, загальна сума прострочених платежiв пiдприСФмств та органiзацiй на 1 сiчня 1999 р. становила понад 140 млрд. гривень. НесвоСФчасне ж проведення розрахункiв створюСФ труднощi для фiнансового забезпечення господарськоi дiяльностi.
Значно обмежуСФ вплив фiнансiв на розвиток економiки бартеризацii господарських звязкiв. Бартер як антиекономiчне явище СФ ознакою скорочення фiнансових можливостей пiдприСФмства i водночас неконтрольованим перерозподiлом фiнансових ресурсiв мiж господарськими структурами, а також фактором тiнiзацii економiки. Для лiквiдацii бартерних операцiй необхiдно вжити рiшучих заходiв як економiчного, так i адмiнiстративного впливу. Одним iз напрямкiв боротьби з бартером повиннi стати штрафнi санкцii та застосування векселiв.
Державнi фiнанси, тобто насамперед система бюджетiв держави, в ринкових умовах СФ одним iз найдiСФвiших iнструментiв впливу на темпи та пропорцii розвитку економiки й соцiальноi сфери. Мобiлiзуючи доходи до бюджету, держава впливаСФ на фiнансовi можливостi господарських структур i громадян за допомогою обСФктiв оподаткування, ставок податкiв i пiльг при оподаткуваннi.
Значнiшi можливостi СФ у бюджету щодо впливу на темпи та