Філософські аспекти кохання, часу і вічності, смерті та безсмертя в сонетах Шекспіра
Дипломная работа - Литература
Другие дипломы по предмету Литература
?онет втрачає центральну ідею, перетворюється з філософського роздуму на висвітлення проблем зради й вірності у коханні. Читаємо у Д.Павличка:
Любов не знає, що таке сумління,
Хоч, звісно, совість то її дитя:
Спокуснице, мої гріхопадіння
Ява твого гріховного життя:
Я, зведений з пуття, солодкій хоті
Даю свого єства шляхетний пай;
Тоді сліпа душа плебейській плоті
Наказує: Бери й перемагай…
Ні, не сумління бракне для кохання
Я падаю й встаю від пожадання.
[65; 167]
Хотілося б зауважити, що шекспірівська Любов, на відміну від платонівської, є глибшою, трагічнішою. Любов у Сонетах теж є рушійною силою Всесвіту, але живе вона в душі смертної людини, котрій нести такий тягар буває не під силу. Шекспірівська Любов це не тільки сходження до досконалості, але й тривала та болісна мандрівка, проща.
Прикладів розвитку ідей Платона, неоплатоніків в естетиці Відродження можна було б навести багато, але, ведучи мову про шекспірівські Сонети, цікаво простежити цей вплив ще й на лексичному рівні, в плані співвідношення значень деяких базових понять.
Йдеться про такі поняття, як Мистецтво, Любов, Природа, Краса, котрі щільно повязані у Шекспіра з Fair. Ці поняття так само є складниками естетики Платона, значення яких співпадають у філософському плані. Ти є тим, чим ти є завдяки Природі й тому, що ти сам з себе зробив.
Але в трактуванні творчості як такої Шекспір відходить від Платона, вважаючи любов силою, здатною запліднити мистецтво, хоча мистецтво понад усе. Лише в єдиному сонеті (103) у Шекспіра, як і у Платона, прекрасне винесено за межі мистецтва (мистецтво у Платона відображення відображеної абсолютної краси, і, тому існування його не виправдане) [53; 120].
Убогих муз убогий марнотрат;
Не мало фарби, гідної сюжету:
Без всіх прикрас нужденного сонету
Лице твоє прекрасніше стократ.
Тож чи не гріх прекрасне прикрашати,
То ж сонце кутати в запону хмар.
Обкрадуть лиш природи щедрий дар
Моїх рядків занадто вбогі шати
[64; 668].
Особливий інтерес викликає вивчення у Шекспіра значень слова. Любов, яка є базовим поняттям естетики Платона. В перекладах українських, де є різні варіанти, відсутні в російській мові (любов, кохання, любощі, милість), так само як і звертання до коханого (коханої), маємо більшу можливість побачити Шекспіра його палітрою любові, починаючи від того, що Платон називав усякою жагою цілісності, закінчуючи Чорним Еросом.
Як можеш ти, жорстока, мов тиран,
Сказати, що тебе я не кохаю?
Хіба собі не завдавав я ран,
Не мучивсь ради тебе сам без краю
Сонет 149 [65; 161]
Моя любов гарячка: день при дні
Вона того жадає, що хворобу
Підживлює і живить зло в мені
Бажаючи звести мене до гробу.
Сонет 147 [65; 163]
Поняття Краса у Шекспіра так само має багато спільного з Красою у Платона. Хоча Шекспір не є настільки категоричним, завжди розуміючи Красу як трансцендентну сутність, він продовжує думку Платона, що істина, краса пізнаються лише розумом душі. Земна Краса має кінець лише на землі, вважав за неоплатоніками Шекспір.
Отже, ми ще раз наголосимо на деяких елементах світогляду, естетичної системи Шекспіра, які наближують його до Платона, неоплатоніків і яскраво простежуються в Сонетах. По-перше, це ідея існування космічної гармонії. Кінцева мета розвитку людства в досягненні цієї гармонії, а найвища мета людського життя гармонізація власної душі, прагнення до істинного прекрасного. По-друге, Любов сила, яка впорядковує Всесвіт, надає йому динаміки. Ця сила має якісну ієрархію, по-різному виявляючись на різних степенях еволюції Космосу. Осягати істину людина може, лише піднявшись на вищий ступінь пізнання інтуїцію розуму, осягнення і конструювання думкою. Нарешті, Людина це і Космос в мініатюрі і кінцева мета творіння, ланка, яка повязує матеріальні та духовні сили Всесвіту.
Краса, і правда, й доброта вся суть
Мого мистецтва і людини в світі;
В цих трьох словах всі помисли живуть,
Три теми в них, та воєдино злиті.
Краса, і правда, й доброта колись
Жили окремо, та в тобі зійшлись.
Сонет 105 [65; 121]
Оскільки нічого ні доброго, ні злого немає, тільки наше мислення робить його таким, то зрозуміло що і його жіноче зло, і його юнакове благо існують не стільки в реальному житті, скільки в його мисленні, в його поетичній творчій уяві. Лише твердо запамятавши цю аксіому, можна приступати до Трактування поетової творчості. Поетове слово місток від його уяви до нашої. І якщо картина, що її малює нам наша уява, не збігається з картиною, яку намалювала поетові його уява перед втіленням її у слово, то причин цієї розбіжності може бути дві неточність поетового слова, або ж неточність розуміння читачем того слова. Проти першої причини говорить негаснуча й сьогодні слава Шекспіра як майстра слова. Залишається причина друга.
Тема кохання в сонетах Шекспіра нерозривно повязана з темою краси, з осягненням сутності прекрасного, тобто естетичного ідеалу. Цей звязок Краси і Любові також спостерігаємо у Платона, в його Бенкеті. Чуттєве кохання, тобто Чорний Ерос, це перша, нижча ступінь осягнення людиною краси як фізичної довершеності людського тіла. Воно веде до поступового усвідомлення краси духовної, і це Платон вважає вже вищим етапом у розвитку почуття коханн