Фiлософська культурологiя Володимира Залозецького
Информация - История
Другие материалы по предмету История
аксимовича, Ф. Кайндля, К. Ромшторфера, iнших чернiвецьких та iногороднiх дослiдникiв, надавали iнформацiю про спорiдненi музеi та мистецькi подii Австрii; детальнi звiти крайового та промислового музеiв вiддзеркалювали культурне життя тогочасних Чернiвцiв, фiксуючи вiдвiдуванiсть музеiв та тимчасових виставок, зацiкавленiсть органiзовуваними лекторiями i фаховими курсами, зразковими майстернями. Каталоги виставок iлюстрували життя краю, рiзнi сфери, до яких музеi були дотичними. Каталоги мистецьких експозицiй, якi побачили свiт саме завдяки музеям, зберегли для нас iмена митцiв i назви творiв, якi сьогоднi СФ втраченими або загубленими.
Особливе значення мали украiнський музей народовiдання та музей гуцульського мистецтва, зорганiзовуванi сподвижниками украiнства В. Залозецьким, В. Купчанком, РД. Лазарем, якi ставали в умовах диктатури короля Кароля РЖРЖ одним з основних консолiдуючих факторiв нацii i головним у справi збереження старожитностей.
висновок
Володимир Залозецький (01.03.184205.06.1898) великий хiрург i громадський дiяч. Вiн закiнчив Чернiвську гiмназiю та Вiденську вiйськово-медичну академiю (1866), а пiсля австропрусськоi вiйни 1866 (вiн був ii учасником й отримав срiбну медаль) Вiденський операцiйний iнститут. Служив старшим лiкарем 41-го пiхотного полку, був секретарем товариства лiкарiв Буковини (1870) та його головою (188298). За участь у росiйсько-турецькiй вiйнi 18771878 рокiв, у 1879 роцi нагороджений росiйськими та австрiйськими орденами. 18901898рр. обiймав посаду головного хiрурга крайового шпиталю. Був депутатом Чернiвецького магiстрату, одним iз засновникiв украiнського нацiонального товариства "Народний Дiм".
Також цей хiрург i громадський дiяч внiс великий внесок у фiлософiю, культурологiю, його науковий доробок досить вагомий для фiлософськоi культурологii.
Володимир Залозецький брав активну участь у мистецькому середовищi, у розвитку музеiв, у розвитку мистецтва Гуцульщини. Ще в 1906 роцi на засiданнi Наукового товариства в Зальзбурзi Володимир Залозецький, сенатор, директор музею народовiдання та популярний в Чернiвцях меценат, вирiшив увiковiчнити деревянi памятки Букового краю.
Мiж задумом i реалiзацiСФю стояло кiлька десятилiть та одна свiтова вiйна. Та в 1934 роцi справа зрушила з мертвоi точки: на гору Цецин, де колись стояла фортеця Черн та де пан Володимир успадкував садибу, було привезено з Карпат селянську садибу. На схилах замковоi гори, де Залозецький завзято навчав мiiевих дiтлахiв кататися на лижах, дбайливо вiдтворили хату та господарськi споруди, а вела до мiнi-музею гарна рiзьблена брама. Лише вона пережила Другу свiтову. Зараз аксакала чернiвецького скансену можна побачити недалеко вiд входу у музей.
Список використаних джерел
1. Павлюк О.М. Буковина. Визначнi постатi: 1774 1918 Бiографiчний довiдник). Чернiвцi: Золотi литаври, 2000. 252 с.
2. Енциклопедiя украiнознавства / За ред. проф. В.Кубiйовича. Paris New-York: Молоде життя, 1955. Т. 2. 202 с.
3. Ганiткевич. РЖсторiя украiнськоi медицини в датах та iменах. Львiв, 2004. 368 с.
4. Масан, Чеховський. Чернiвцi: 1408 1998: Нариси з iсторii мiста. Чернiвцi: Мiсто, 1998. 213 с.
5. Кобилянський С.Д., Пiшак В.П., Дробнiс Б.Я. РЖсторiя медицини Буковини. Цифри i факти. Чернiвцi: Мед-академiя, 1999. 249 с.