Фізична особа-підприємець
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
±анкрутство). [12, с.13]
Важливою ознакою підприємництва є систематичність. Господарське законодавство поки що не містить конкретизації цього поняття (скільки разів і протягом якого часу слід займатися діяльністю, що містить решту ознак підприємництва,, аби ця діяльність вважалася підприємницькою в контексті ст. 42 ГК). На практиці і з метою оподаткування підприємницької діяльності застосовують положення ст. 1 Декрету КМУ Про податок на промисел. Тут встановлено, що платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони не зареєстровані як субєкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів.
На цій підставі, методом від протилежного, модна визначити поняття систематичності як здійснення діяльності пять і більше разів протягом календарного року. [2, с.136]
Підприємництво є діяльністю на власний ризик. Це означає, що за порушення договірних зобовязань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України. Тобто субєкт підприємницької діяльності бере на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності.
Підтвердженням цього є положення ЦК, що встановлюють самостійну відповідальність фізичної особи субєкта підприємницької діяльності (ст. 52) та юридичної особи (ст. 96) за зобовязаннями, повязаними з їх підприємницькою діяльністю. [6, с.10]
2.2 Види підприємницької діяльності фізичних осіб та її обмеження
Одним із видів субєктів господарського права є фізична особа підприємець. Це відносно новий субєкт господарського права, оскільки підприємницька діяльність за планово-розподільчої економіки була заборонена і легалізація її в Україні відбулася відповідно до Закону України від 07.02.1991 р. Про підприємництво [11, с.114]
Відповідно до ст. 3 Класифікації організаційно-правових форм господарювання, затвердженої Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97 підприємцем є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність. Умовами здійснення підприємницької діяльності згідно зі ст. 50 ЦК України є повна цивільна дієздатність фізичної особи та державна реєстрація. [15]
Громадянин-підприємець є самодостатнім субєктом і не потребує для здійснення діяльності додаткових організаційно-правових форм. Зважаючи на визначення господарської діяльності, що наводиться у ст. 3 ГК України, у широкому значенні вони можуть виготовляти та реалізовувати продукцію, виконувати роботи чи надавати послуги вартісного характеру, що мають цінову визначеність. [6, с.19]
Таким чином за предметом діяльності фізична особа може здійснювати:
- виробничу підприємницьку діяльність, тобто діяльність, у процесі якої виробляється певна продукція;
- невиробничу підприємницьку діяльність, у межах якої виділяють:
- діяльність із виконання робіт, надання послуг (виконання ремонтній робіт, надання інформаційних послуг, здійснення транспортних перевезені.);
- діяльність із зайняття торгівлею;
- інша невиробнича діяльність, зокрема діяльність на фінансовому ринку. [6, с.13]
Проте законодавство містить обмеження щодо можливості провадження фізичними особами певних видів підприємницької діяльності.
По-перше підприємницька діяльність, що її бажає провадити фізична особа, не має належати до тих видів діяльності, які забороняє закон. Під це обмеження підпадають і незаконні види діяльності (наприклад проституція, контрабанда), і види діяльності, що не можуть стати обєктом підприємництва через підвищені вимоги до безпеки роботи та доконечну потребу централізації функцій управління (наприклад, якщо йдеться про виробництво атомної енергії).
По-друге обмеження права особи на підприємницьку діяльність встановлено в Конституції та деяких законах. Наприклад провадити банківську чи страхову діяльність дозволено лише юридичним особам; певні обмеження накладено також на підприємницьку діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування (зокрема ст. 103 Конституції України забороняє Президентові України проводити будь-яку підприємницьку діяльність). [16, с.13]
Індивідуальний підприємець вправі здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, щодо якої законом не встановлено заборони для даної категорії субєктів.
Так, індивідуальні підприємці не вправі здійснювати такі види діяльності:
- що становлять монополію держави (ч. 1 ст. 4 Закону України Про підприємництво: діяльність, повязана з обігом наркотичних речовин, прекурсорів, психотропних речовин, виготовлення та реалізація військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобування бурштину, охорона особливо важливих обєктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, повязана із розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, діяльність, повязана з технічним обслуговуванням та ек