Geum.ru


Феноменологiчна рецепцiя духовноi кризи у романi Марii Матiос "Майже нiколи не навпаки"

Информация - Литература

Другие материалы по предмету Литература

я, але вона ще й одночасно вибираСФ все людство [7]. Петруня зважилася на кохання з Дмитриком: Так двоСФ, iще вчора чужi, а сьогоднi - збожеволiлi вiд наглого пожару в кровi, легко й бездумно позбулися своiх голiв [6, с.16]. Поки РЖван на вiйнi воюСФ за Франца-Йосифа, iхнСФ щастя не маСФ меж, але воно не стiйке, воно може розбитися кожноi митi, немаСФ впевненостi у тому, що буде завтра.. Героiня розумiСФ це, тому весь час живе у тривозi, ii переслiдують передчуття: Що насуваСФться бiда Петруня чуСФ своiм видющим серцем [6, с.107]. Не може вона молитися нi Боговi, нi Сатанi, а звертаСФться лише до свого серця. Вона сама собi спровадила на таку дорогу [6, с.107] Тривога пояснюСФться прямою вiдповiдальнiстю за iнших. Петрунi однаково чи повернеться ii чоловiк живий , чи нi, але iй не байдужа доля Дмитрика, пiсля його повернення. У неi виникаСФ страх за життя близькоi людини. Адже, героiня впевнена, що Андрiй розповiсть про ii зраду чоловiковi. Коли йдеться про старах то маСФться на увазi не фiзичне переживання страху та його психологiчний змiст, а потрясiння Петрунi, перед якою немовби вiдкрилася ранiше невiдома прiрва буття, вiдбираючи спокiй.

Велику увагу Ж.-П. Сартр придiляСФ питанню свободи людини. На його думку, майбутнСФ завжди постаСФ багатозначним, що примушуСФ робити певний вибiр. Навiть, коли людина вiдмовляСФться вiд свого нього, то i тодi вона робить свiй вибiр. Перед Петрунею стояв вибiр погоджуватися чи нi на вiдмольфарення Маринькою-богодухою ii кохання до Дмитрика. Героiня вирiшила: Я скинутися Дмитрика не годна. РЖ менi байдуже, що зробить той нелюдтАжЯ жива i хочу жити[6, с.109]. Вона вибрала кохання, яке берегла все життя. Навiть пiсля смертi Дмитрика: Петруня вперше за всi роки - сидить у самих ногах Дмитриковоi могили i сльози самi течуть ii зiвялим i поскородженим зморшками лицем

Ж.-П.Сарт зазначаСФ, що воля людини залежить вiд iнших людей. Так i воля Петрунi залежала вiд оточуючих: вiд чоловiка, вiд роди Червюкiв. Тому мовчала вона, коли товкли мiж дошками Дмитрика, мовчала все життя поряд з РЖваном, лише поглядала в бiк хати Червюкiв, коли Доця виносила хворого Дмитрика на подвiря.

Пiсля похорону Дмитрика Петруня сказала РЖвану: тАжА тепер можеш убити й мене , як убив йоготАж [6, с.119]. Життя героiнi пiсля смертi Дмитрика сповнене невгамовною нудьгою, повязаною з вiдстороненим життям з РЖваном, втратою сенсу життя. Порожнеча виникаСФ в серединi героiнi. Ця екзистенцiальна порожнеча повязана з вiдсутнiстю в ii життi близьких людей, любов до яких наповнювала б життя змiстом. Вона вiдчуваСФ беззмiстовнiсть свого життя. РЖван заборонив показуватися за подвiря самiй, вона повинна була сидiти вдома, а коли йти до церкви тiльки у супроводi чоловiка.

Про екзистенцiальну сутнiсть персонажiв свiдчить iх вiдчуженiсть вiд суспiльства: По всьому надiйшов такий час, коли Варварчукiв перестали кликати на набутки й здогадуватися iх у церквi. РЖ навiть усюдисущi цигани чому обминали iх велику й маСФтну хатутАж [6, с.120]. Вiдчуження Петрунi вiд суспiльства, вiд чоловiка приносить розчарування i страждання, втечею вiд дiйсностi СФ лише та сама велика про гостя - кiмната, де, старiюча Петруня, щодня пестить свою дитину, зроблену тепер з Дмитриковоi сорочки : Вона пестить шкарубкими, приморщеними руками жовте, мов шафран, личко своСФ не зачатоi i не вродженоi доньки, а краще би сина, втикаСФться лицем у старий жмутик, зусiбiч обнюхуСФ його [6, с.120]. Та Петруня все ж робить свiй вибiр. Вона розмотуСФ сорочку, ховаСФ на дно скринi i йде на могилку до свого Дмитрика.

Кiлька способiв боротьби з абсурдом видiляють екзистенцiалiсти смерть (самогубство), бунт, творчiсть. Лише наприкiнцi свого життя Петруня спромоглася виступити проти вже старого чоловiка РЖвана. Це був ii певний бунт проти абсурдностi свого життя, в якому вона розчинилася.

Лiтература

  1. Бондаренко Ю. Нацiональна парадигма украiнського екзистенцiалiзму// Слово i час. - 2003, -№6.- С.64-69;
  2. Галич О. А РЖсторiя лiтературознавства: Пiдручник для фiлологiчних спецiальностей. Луганськ: ТОВ Книжковий свiт, 2009.-263 с.;
  3. Голобородько Я. Буковинська орнаментика Марii Матiос// Вiсник нацiональноi академii наук Украiни. - 2008. -№3.-С.66-73;
  4. Жила С.тАжКожна любов iншатАж Лiтературно-мистецька вiтальня як форма позакласного читання за романом Марii Матiос Майже нiколи не навпаки// Дописать; Люблю негiдникiв, яких вимальовую у своiх книжках//Молодий буковинець//htpp: //www.molbuk.com/2007/09/20;
  5. Матiос М. Майже нiколи не навпаки. - Львiв: Пiрамiда, 2007.-176с.; Сартр Ж-П. Екзистенцiалiзм- це гуманiзм/ htpp: psylib.org.ua/ books/sartr01/