Geum.ru

Фактори, що впливають на розвиток підліткової злочинності

Дипломная работа - Социология

Другие дипломы по предмету Социология

  1. 2,6 млн. живуть в малозабезпечених сімях;
  2. 156 тисяч дітей не забезпечені належним доглядом, бо живуть в неблагополучних сімях;
  3. 96 тисяч дітей мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
  4. 65,8 тисячі з них перебувають в інтернатах, що на 75% більше, ніж 1995 р. При цьому 90% дітей втратили сімю не через смерть батьків, а через відмову дорослих опікуватись долею дитини;
  5. 3000 дітей вважаються на 2005 рік зниклими безвісті, і це при тому, що за оцінками експертів, лише 10% батьків докладають зусиль для розшуку дітей, які перебувають у стані бродяжництва;
  6. соціальними службами та службами у справах неповнолітніх виявлено 50 тисяч асоціальних сімей (за даними Міністерства молоді, сімї та спорту на червень 2005 року);
  7. 50 тисяч дітей є безпритульними, 12 тисяч з них вперше поставлено на облік;
  8. на профілактичному обліку служб у справах неповнолітніх сьогодні перебуває 145 тис. неповнолітніх, які бродяжать, жебракують, схильні до правопорушень, уживають наркотичні речовини та алкоголь, тощо [1].

Злочинність неповнолітніх в школах, училищах і в країні знижувалась, перш за все реалізація на рівні регіону загально-соціальні, економічні, організаційні міри, здійснювались місцевими органами влади. В районах де неповнолітня злочинність була меншою важливу роль відігравали координаційні поради, які складалися в кожній області із представників правоохоронних органів, загальних організацій і системи освіти, котрі забезпечували планомірність та контрольованість застосування мір. Важливо скласти систему профілактики в кожному навчальному закладу. Вона повинна включати, як загальні міри удосконалення навчально-виховного процесу, так і спеціально ціленаправлені психолого-педагогічні, організаційні і спеціально кримінологічні міри попередження індивідуальних групових злочинів, як на рівні навчального закладу, так і на рівні навчальних груп.

Загальні міри включають підвищені якості всього навчального процесу, удосконалення його організацію. Сюди відносяться чітко виконаний навчальний план, попередження пропусків занятій без поважної причини і прогулів, а після занятій і в вільний час корисними видами діяльності. Загальні міри також включають в себе виховні міри. Сюди відносяться гуманізація між особистих відносин педагогів з учнями. Також важливо спеціально організувати виховний процес в навчальному закладі і в загалом в суспільстві в цілях формування високої духовної і моральної культури, оскільки стало ясно, що бездуховність породжує злочинність. Нажаль , кожна школа сама створює свою виховну систему. Підліток який навчається є не тільки обєктом але і субєктом виховання, що головним інструментом виховання є колектив учнів. Одним із інструментів виховного процесу повинні стати стихійно відроджувані загальні організації підлітків і молоді.

Система профілактика також включає в себе організаційно-правові міри:

  1. сформування в кожному навчальному закладі відповідних органів профілактики правопорушників, що навчаються;
  2. сформування загальних формувань із числа дорослих учнів і педагогів молодіжного віку;
  3. сформування різних груп, взводів із числа неповнолітніх;
  4. сформування органів профілактики із учнів, які проживають в гуртожитках;
  5. створення інших правоохоронних формувань із числа учнів;
  6. забезпечення тісного взаємозвязку внутрі шкільних і внутрі ішних навчальних органів профілактика між собою і зовнішнім організаціям.

Для успішної діяльності цих формувань потрібна елементарна правова база. В деяких випадках можна скористуватись нормативними актами про діяльність деяких формувань, а в інших випадках потрібно розробляти нові документи, які будуть відповідати вимогам сьогоднішнього дня.

До спеціальних психолого-педагогічних мір відносять:

  1. психодіагностичні: вивчення поступаючого на навчання контингенту і виявлення осіб з підвищеним кримінальним ризиком, виявлення їх дружніх звязків в нутрі вулиці і за її межами;
  2. психокоррекційні: систематична правовиховна робота з цими учнями з використанням особистих і колективних форм роботи;
  3. психопрофілактичні: використання широкого діапазону мір ранньої профілактики групових правопорушень зі сторони підлітка,які з неблагополучних сімей до спеціальних кримінологічних методів відносять:
  4. виявлення асоціальних, криміногенних і кримінальних груп, встановлення їх внутрішньоособистісних і зовнішніх звязків;
  5. виявлення ролі кожного члена групи і розробка мір його відриву від групи;
  6. виявлення фактичних і потенціальних лідерів і розробка мір по припиненню їх діяльності в подібних групах;
  7. розробка тактика роботи з асоціальними і криміногенними групами.

Принципи профілактичної роботи. Успіх застосування названих мір залежить від високого рівня правової і психолого-педагогічної компетентномті осіб, яякі займаються особистою профілактикою і профілактикою групової злочинності неповнолітніх, глибокого знання і притримування основних принципів профілактичної роботи. Перш за все кожний учасник профілактичної роботи повинен діяти в рамках законності, чітко представляти собі груповий характер злочинів, як обставини, що отягчають вину, вміти диференціювати роль кожного в злочинній груповій діяльності. Принцип компетентності забороняє робити “все за всії”, предполагає повне використання адміністрацією навчального закладу і його колектив