Біхевіоральна психологія
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
ям.
Між цими спостережуваними незалежними змінними й результуючим відповідним поводженням (залежної спостережуваної змінної) Толмен увів набір факторів, які назвав проміжними змінними. Ці проміжні змінні фактично є детермінантою поводження. Вони являють собою ті внутрішні процеси, які звязують стимулюючу ситуацію зі спостережуваною реакцією. Формула біхевіоризму S-R ( стимул-реакція) тепер повинна читатися як S-О -R. Проміжними змінними є все, що повязане із О, тобто з організмом, і формує дану поведінкову реакцію на дане роздратування.
Оскільки ці проміжні змінні не підлягають обєктивному спостереженню, то вони не представляють ніякої практичної користі для психології, якщо тільки їх не вдається звязати з експериментальними (незалежними) змінними й з поведінковими (залежними) змінними.
Класичним прикладом проміжної змінної є голод, що неможливо побачити в піддослідної людини або тварини. І проте, голод можна цілком обєктивно й точно погодити з експериментальними змінними - наприклад, із тривалістю того відрізка часу, протягом якого організм не одержував їжу. Крім того, його можна погодити й з обєктивною реакцією або зі змінної поводження - наприклад, з кількістю зїденої їжі або зі швидкістю її поглинання. Таким чином, фактор втручання - голод - може одержати точну емпіричну оцінку й отже стає доступним для кількісного виміру й експериментальних маніпуляцій.
Шляхом визначення незалежних і залежних змінних, якимись є спостережувані події, Толмен одержав можливість скласти опис внутрішніх станів. Спочатку він називав свій підхід "оперантним біхевіоризмом", перш ніж вибрати термін "проміжні змінні".
Проміжні змінні виявилися досить корисними для розробки теорії поводження, остільки вони були емпірично повязані з експериментальними й поведінковими змінними. Однак для того, щоб зробити цей підхід всеосяжним, потрібен був такий величезний обсяг роботи, що Толмен зрештою залишив усяку надію "скласти повний опис хоча б однієї проміжної змінної".
Теорія научання
Научання відігравало найважливішу роль у цілеспрямованому біхевіоризмі Толмена. Він відкидав закон ефекту Корндайка, затверджуючи, що винагорода або заохочення впливає на научання. Замість цього Толмен запропонував когнітивну теорію научання, припускаючи, що повторюване виконання того самого завдання підсилює створювані звязки між факторами навколишнього середовища й очікуваннями організму. Таким шляхом організм пізнає навколишній його мир. Толмен називав ці створювані научанням звязки гештальт знаками, які виробляються в ході багаторазового виконання якої-небудь дії.
Давайте запамятаємо ці ідеї Толмена й спробуємо простежити за голодним пацюком у лабіринті. Пацюк бігає по лабіринті, досліджуючи іноді правильні, а іноді неправильні ходи або навіть тупики. Нарешті пацюк знаходить їжу. При наступних проходженнях лабіринту ціль (пошук їжі) надає поводженню пацюка цілеспрямованість. З кожною крапкою розгалуження звязуються деякі очікування. Пацюк приходить до розуміння того, що певні ознаки, що асоціюються із крапкою розгалуження, наводять або не наводять на ті місце, де перебуває іжа.
Якщо очікування пацюка виправдуються й він дійсно знаходить їжу, то знак гештальта (тобто ознака, що асоціюється з деякою крапкою вибору) одержує підкріплення. У такий спосіб тварина виробляє мережу гештальт-знаків по всіх крапках вибору в лабіринті. Толмен назвав це когнітивною картою. Ця схема являє собою те, що вивчила тварина, а саме когнітивну карту лабіринту, а зовсім не набір деяких моторних навичок. У деякому змісті пацюк знаходить всеосяжне знання свого лабіринту або іншого навколишнього її середовища. У мозку виробляється щось начебто польової карти, що дозволяє їй переміщатися від крапки до крапки, не обмежуючись фіксованим набором заучених рухів.
У класичному експерименті, що підтвердив теорію Толмена, зясовувався, чи дійсно пацюк у лабіринті вивчає його когнітивну карту або ж просто запамятовує набір моторних реакцій. Був використаний лабіринт хрестоподібної форми. Пацюк однієї групи завжди знаходив їжу на тому самому місці, навіть якщо для того, щоб добратися до їжі, йому при різних крапках входу доводилося іноді повертати не праворуч, а ліворуч. Моторні реакції відрізнялися, але їжа залишалася на тім же самому місці.
Пацюк другої групи повинен був завжди повторювати ті самі рухи, але їжа щораз перебувала в іншому місці. Наприклад, починаючи шлях з одного кінця хрестоподібного лабіринту, пацюк знаходив їжу, тільки повернувши в крапці вибору праворуч; якщо ж пацюк входив в лабіринт із протилежної сторони, то для того, щоб знайти їжу, йому однаково треба було повернути праворуч.
Результати експерименту показали, що пацюка з першої групи, тобто ті, які вивчили місце дії, орієнтувалися набагато краще, ніж пацюка із другої групи, які заучували реакції. Толмен дійшов висновку, що аналогічне явище спостерігається й у тих людей, які добре знають свої околиці або місто. Вони можуть пройти з однієї крапки в іншу різними маршрутами, оскільки в їхньому мозку сформована когнітивна карта місцевості. Інший експеримент досліджував латентне научання - тобто таке научання, що неможливо спостерігати в той час, коли воно фактично відбувається. Голодного пацюка помістили в лабіринт і надали можливість вільно бродити по ньому. Спочатку в лабіринті не було ніякої їжі. Чи зможе пацюк навчитися чому-небудь при відсутності пі?/p>