Біхевіоральна психологія
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?ості або марності обмеження предмета вивчення психології винятково тими сферами, які мали емпіричні основи. Крім того, виявилося, що "відомість концепцій винятково до тридцятилітнім їхнім операціям - це дуже нудно. Ніхто не хоче возитися із цим без особливої необхідності". Сам Бриджмен із сумнівом ставився до тому, як психологи використовують його концепцію. Приблизно через 27 років після формулювання основних положень операціонизма він писав: "Я почуваю, що створив Франкенштейна, що вирвався з-під моєї влади. Мені ненависно саме слово "операціонизм". Те, що я передбачав, виявилося занадто простим, щоб називати його настільки претензійним імям".
Як це нерідко трапляється, знову звернені виявилися більшими фанатиками нової віри, чим сам засновник навчання. Але, так чи інакше, значення операціонизма полягало в тім, що покоління необіхевіористів, що досягло зрілості наприкінці двадцятих - початку тридцятих років, зробило операціонизм своїм основним підходом у психології.
Едвард Чейс Толмен (1886-1959)
Один з ранніх послідовників біхевіоризму, Едвард Толмен вивчав інженерну справу в Массачусетському технологічному інституті. Він перемкнувся на психологію й під керівництвом Холта почав працювати в Гарварді, де одержав звання доктора філософії в 1915 році. Улітку 1912 року Толмен учився в Німеччині разом з фахівцем з гештальтпсихології Куртом Коффкой. На останньому курсі аспірантури, вивчаючи традиційну, у дусі Титченера, структурну психологію, Толмен познайомився з біхевіоризмом Уотсона. Будучи вже аспірантом, Толмен брав під сумнів наукову корисність інтроспекції. У своїй автобіографії, написаної в 1952 році, він писав, що біхевіоризм Уотсона став для нього "потужним стимулом і опорою".
Після захисту дисертації Толмен став викладачем Північно-Західного університету в Еванстоне, штат Іллінойс, а в 1918 році він перейшов в університет Беркли в Каліфорнії. Саме в університеті Беркли, коли він викладав курс порівняльної психології й проводив дослідження з навчання пацюків, він відчув незадоволеність біхевіоризмом Уотсона й почав розробляти свій власний підхід.
Його карєра в університеті Беркли була перервана початком другої світової війни, під час якої він працював у Бюро стратегічної служби (OSS, що стало згодом попередником ЦРУ). З 1950 по 1953 рік він сприяв опозиційному руху, спрямованому проти введення в Каліфорнії клятви вірності штату.
Цілеспрямований біхевіоризм
Цілеспрямований біхевіоризм - система Толмена, що сполучить у собі обєктивне дослідження поводження з урахуванням цілеспрямованості або орієнтації на досягнення певної мети.
Основні положення навчання Толмена представлені в його роботі "Цілеспрямоване поводження у тварин і людини". Його система цілеспрямованого біхевіоризму може на перший погляд здатися цікавою сумішшю двох суперечних один одному понять: мета й поводження. Приписування якоїсь мети організму має на увазі залучення поняття свідомості - тобто концепції, який не перебуває місця в психології поводження. Проте Толмен зовсім виразно дав зрозуміти, що по своїй методології й по предметі дослідження він залишається послідовним бихевіорістом. Він нс спонукував психологів прийняти концепцію свідомості. Подібно Уотсону, він відкидав інтроспекцію й не цікавився ніякими якими мається на увазі внутрішніми переживаннями організмів, які були недоступні для обєктивного спостереження.
Цілеспрямованість поводження, писав Толмен, можна визначити в термінах обєктивного біхевіоризму, без посилань на інтроспекцію або припущень про те, що організм "почуває" у звязку з тим або іншим переживанням. Для нього було зовсім очевидно, що будь-яке поводження спрямоване на досягнення певної мети. Наприклад, кішка намагається вибратися з "проблемного ящика", пацюк освоюється в лабіринті, а дитина учиться грати на фортепіано.
Як говорив сам Толмен, поводження "пахне метою". Будь-яке поводження спрямоване на досягнення деякої мети, на освоєння деяких засобів. Пацюк неодноразово й наполегливо проходить лабіринт, щораз роблячи усе менше помилок, щоб швидше добратися до виходу. Інакше кажучи, пацюк учиться, і сам факт навчання - для пацюка або для людини - є обєктивним поведінковим свідченням наявності мети. Відзначимо, що Толмен має справу тільки з реакціями організмів. Всі його виміри проводилися в термінах змін у відповідному поводженні, як функції научання. І ці виміри надають обєктивну інформацію.
Біхевіоризм Уотсона з великою легкістю критикував приписування якої-небудь мети будь-якому виду поводження, оскільки цілеспрямованість поводження має на увазі допущення про наявність свідомості. Толмен відповідав на це, що для нього немає різниці, володіє організм свідомістю або не володіє. Переживання свідомості, повязані із цілеспрямованим поводженням, якщо вони навіть і мають місце, не роблять ніякого впливу на поведінкові реакції організму. Толмен займався винятково явно вираженими реакціями.
Проміжні змінні
Як бихевіорист, Толмен уважав, що ініціююче причинне поводження й остаточне результуюче поводження повинні бути обєктивно спостережуваними й придатними для опису в термінах операцій. Він припустив, що причини поводження включають пять основних незалежних змінних: стимули навколишнього середовища, психологічні спонукання, спадковість, що передує навчання й вік. Поводження є функцією всіх цих змінних, що виражається математичним рівнянн