Файловi системи i бази даних. Потреби iнформацiйних систем
Информация - Компьютеры, программирование
Другие материалы по предмету Компьютеры, программирование
двох факторiв:
- визначення даних мiститься всерединi прикладних програм, а не зберiгаСФться окремо i незалежно вiд них.
- Окрiм прикладних програм не передбачено жодних iнших iнструментiв доступу до даних та iх обробки.
Для пiдвищення ефективностi роботи необхiдно використовувати новий пiдхiд, а саме базу даних i систему керування базами даних, або СКБД.
База даних- це сумiсно використовуваний набiр логiчно звязаних даних та опиiих даних, передбачений для задоволення iнформацiйних потреб органiзацii.
База даних це СФдине, велике сховище даних, яке одноразово визначаСФться, а потiм використовуСФться одночасно багатьма користувачами з рiзних пiдроздiлiв. Замiсть окремих файлiв з надлишковими даними, тут всi данi зiбранi разом з мiнiмальною часткою надлишковостi. База даних СФ корпоративним ресурсом i не належить якомусь окремому вiддiлу. Зауважимо, що база даних зберiгаСФ не лише робочi записи пiдприСФмства, але й iх опис.
З точки зору додатку, файл це iменована область зовнiшньоi памятi, в яку можна записати i з якоi можна зчитати данi.
Система управлiння файлами бере на себе розподiлення зовнiшньоi памятi, вiдображення iмен файлiв за вiдповiдними адресами у зовнiшнiй памятi i забезпечення доступу до даних.
Перша файлова система була розроблена намаганнями фiрми IBM для серii компютерiв 360. У файлових системах рiзних операцiйних систем файл для користувача представляСФться по-рiзному. Наприклад користувачi ОС DEC, RSX, VMS, розглядають файл як послiдовнiсть записiв. Кожен запиiе байтова послiдовнiсть постiйного або змiнного розмiру. Записи можна зчитувати або записувати послiдовно або позицiонувати файл на запис з вказаним номером.
Деякi файловi системи дозволяють розбивати записи на поля i оголошувати деякi поля ключами запису. В таких системах можна зробити вибiрку з файлу за заданим ключем.
РЖнший пiдхiд, який набув поширення разом з операцiйною системою UNIX, полягаСФ в тому, що будь-який файл представляСФться як послiдовнiсть байтiв. З файлу можливо зчитати вказану кiлькiсть байтiв, або з початку, або попередньо налаштувавши його на байт з вказаним номером. Аналогiчно можливо записати вказане число байт в кiнець файлу, або попередньо виконавши позицiонування файлу.
Як захистити файл?
Оскiльки файловi системи СФ спiльним сховищем файлiв, якi в загальному випадку належать рiзним користувачам, системи керування файлами забезпечують авторизацiю доступу до файлiв. В загальному виглядi пiдхiд полягаСФ в тому, що по вiдношенню до кожного зареСФстрованого користувача даноi обчислювальноi системи для кожного наявного файлу вказуються дii, якi дозволенi або забороненi для даного користувача.
В бiльшостi сучасних систем керування файлами застосовуСФться пiдхiд до захисту файлiв, що вперше був реалiзований в ОС UNIX. В цiй ОС кожному зареСФстрованому користувачевi вiдповiдаСФ пара цiлочисельних iдентифiкаторiв: iдентифiкатор групи, до якоi належить цей користувач, i його власний iдентифiкатор в групi. При кожному файлi зберiгаСФться повний iдентифiкатор користувача, який створив цей файл, i фiксуСФться, якi дii з файлом може виконувати його виробник, якi дii з файлом доступнi для iнших користувачiв тiСФi самоi групи i що можуть робити з файлом представники iнших груп. Ця iнформацiя досить компактна, зусилля потрiбнi для перевiрки помiрнi, а такий спосiб контролю в бiльшостi випадкiв виправданим.
Щодо застосування файлових систем
Пiсля екскурсу в iсторiю i можливостi систем управлiння файлами пiдiбСФмо пiдсумки. Звичайно, перш за все файли застосовуються для збереження текстовоi iнформацii: документiв, текстiв програм тощо. Такi файли звичайно створюються i модифiкуються за допомогою рiзноманiтних текстових редакторiв. Структура файлiв звичайно дуже проста: це або послiдовнiсть записiв, що мiстять рядки тексту, або послiдовнiсть байт, серед яких зустрiчаються спецiальнi символи (наприклад, символи кiнця рядка).
Файли з текстами програм СФ вихiдними параметрами компiляторiв, якi, в свою чергу формують файли, що мiстять обСФктнi модулi. С точки зору файловоi системи, обСФктнi файли також абсолютно стандартноi структурой послiдовнiсть записiв або байтiв. Система програмування накладаСФ на цю структуру бiльш складну i специфiчну для цiСФi системи структуру обСФктного модуля. Пiдкреслимо, що логiчна структура обСФктного модуля залищаСФться невiдомою для файловоi системи, ця структура пiдтримуСФться програмами системи програмування.
Зауважимо, що у названих випадках цiлком достатньо тих засобiв захисту файлiв i синхронiзацii паралельного доступу, якi забезпечують системи управлiння файлами.
РЖншими словами, файловi системи звичайно забезпечують збереження слабо структурованоi iнформацii, залишаючи подальшу структуризацiю прикладним програмам.
Але якщо згадати, що тема нашоi лекцii стосуСФться все ж таки iнформацiйних систем, яки головним чином орiСФнтованi на зберiгання, вибiр та модифiкацiю iнформацii, то цi можливостi видаються недостатнiми.
Структура iнформацii звичайно дуже складна, i хоча структури даних рiзноманiтнi, мiж ними часто простежуСФться багато спiльного. На початковому етапi обчислювальноi технiки проблеми структуризацii даних вирiшувалися iндивiдуально у кожнiй iнформацiйнiй системi. Створювалися необхiднi бiблiотеки програм над файловими системами, подiбно тому, як це робиться в компiляторах.
Але, оскiльки в iнфо?/p>