Бiофiзичнi основи електрографii
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
;яза чи нерва i поверхню нанесеного на них поперечного розрiзу зСФднати електродами, що не поляризуються з чуттСФвим гальванометром, то гальванометр знайде наявнiсть струму, спрямованого в зовнiшньому ланцюзi вiд подовжньоi поверхнi мяза чи нерва до поперечного iх перетину. РЖншими словами, поперечний перерiз тканини виявляСФться електронегативним стосовно ii подовжньоi поверхнi. Струм, що спостерiгаСФться при зСФднаннi подовжньоi i поперечноi поверхонь тканини, Дюбуа-Реймон назвав струмом спокою.
Рис.3. Схема вiдведення струму спокою. М - мяз (чи нерв). Поперечний розрiз мяза (нерва) заряджений електронегативно (-) стосовно неушкодженоi поверхнi (+). Стрiлки - напрямок струму у внутрiшньому i зовнiшньому ланцюзi.
Однак Герман показав, що так званий струм спокою виникаСФ лише в результатi ушкодження тканини i причиною його СФ рiзниця потенцiалiв мiж неушкодженою частиною тканини (подовжньою поверхнею) i ушкодженою ii дiлянкою, яким СФ поперечний розрiз. Таким чином, струм спокою не передуСФ у нервi чи мязi, як вважав Дюбуа-Реймон, а виникаСФ при ушкодженнi тканини i взагалi при мiiевих змiнах (альтерацiях) тканини пiд впливом рiзних фiзiологiчних i хiмiчних впливiв. Тому вiн одержав назву струму ушкодження, чи альтерацiйного струму.
Виявилося також, що досвiд Гальванi зi скороченням без металiв не вдаСФться, якщо мяз отпрепарован дуже ретельно, без ушкоджень. Але якщо мяз попередньо поранити, то накидання на неi нерва веде незмiнно до скорочення, якщо нерв торкаСФться як пораненоi, так i неушкодженоi частини.
Найбiльша рiзниця потенцiалiв, що доходить на мязi до 0,08 V, спостерiгаСФться слiдом за нанесенням ушкодження. Протягом першоi години струм ушкодження падаСФ майже до половини своСФi вихiдноi величини. У нервi виникаюча при ушкодженнi рiзниця потенцiалiв звичайно не перевищуСФ, 0,03 V i з часом убуваСФ швидше, нiж у мязi. У нервi людини вона складаСФ лише близько 0,006 V, що звязано, мабуть, з достатком зСФднанних прошаркiв, що СФ побiчним замиканням для струму, що вiдводиться вiд нерва. У процесi дегенерацii нерва величина виникаючого при ушкодженнi струму перетерплюСФ поступове зменшення, i через 10 днiв у теплокровних чи через 30 днiв у холоднокровних тварин вiн уже не виявляСФться.
Перший прямий доказ переривчастоi, коливальноi природи порушення в нервi дане Н. Е. Введенським (1883), що примiнив телефон для вислуховування струмiв дii нерва. Вiдведення двох крапок нерва на телефон дозволило йому вислухувати ритми дiяльностi нерва при роздратуваннях рiзноi сили i частоти. Користаючись цiСФю методикою, Н. Е. Введенський ще в 80-х роках минулого столiття зробив ряд основних висновкiв про ритми порушення; цi висновки надалi були пiдтвердженi iншими дослiдниками в умовах графiчноi реСФстрацii.
Для графiчноi реСФстрацii струмiв дii, що звичайно представляються у видi швидких електричних коливань, пiзнiше були застосованi спецiальнi гальванометри чи електрометри, що володiють дуже малою iнерцiСФю системи, що реСФструСФ. Такими СФ капiлярний електрометр, струнний гальванометр i оiилографи.
Капiлярний електрометр у своiй iстотнiй частинi представляСФ капiлярну скляну трубку, що мiстить ртуть зi слабким розчином сiрчаноi, кислоти що знаходиться, над нею. На поверхнi зiткнення ртутi з кислотою виникаСФ рiзниця потенцiалiв, причому ртуть заряджаСФться позитивно, а кислота негативно. Наявнiсть заряду зменшуСФ поверхневий натяг ртутного менiска унаслiдок взаСФмного вiдштовхування однойменно заряджених часток ртутi. Якщо через цю систему пропустити струм, наприклад, у такому напрямку, щоб менiск зявився катодом, а сiрчана кислота анодом, то заряд менiска зменшиться. Завдяки цьому, поверхневий натяг ртутi збiльшиться i менiск опуститься, змiстившись в напрямку струму, що пропускаСФться. При зворотному напрямку струму збiльшення заряду ртутного менiска зменшить його поверхневий натяг i менiск пiднiметься. Таким чином, зсув ртутного менiска вiдбуваються завжди в напрямку дiючого струму. Рух ртутного менiска можна спостерiгати за допомогою мiкроскопа чи фотографувати на свiтлочутливий папiр.
РЖнерцiя ртутного менiска усе-таки вiдносно велика, i бiльш досконалим приладом СФ струнний гальванометр. Дуже тонка провiдна нитка цього гальванометра, натягнута вертикально мiж полюсами електромагнiта, може вiдтворювати без значних перекручувань до 500 коливань у секунду.
Значно бiльшу частоту коливань можуть вiдтворювати без перекручування шлейфнi, чи магнiто-електричнi, оiилографи, що знайшли собi електрофiзiологiчне застосування. Рухливою системою тут СФ шлейф - петля з металевоi стрiчки, перекинута вiд одного затиску до iншого через блок, що вiдтягаСФться догори пружиною. Петля мiститься мiж полюсами постiйного магнiту. При проходженнi струму обидвi половини петлi вiдхиляються в протилежнi сторони, тому що напрямок струму в них по-рiзному. Унаслiдок цього вся петля повертаСФться на деякий кут, величина якого визначаСФться силою пiдводимого струму. Вiдповiдно змiщаСФться пучок свiтла, вiдбиваний укрiпленим на петлi дзеркальцем. Вiдхилення свiтлового пучка фотографуються. Такi оiилографи можуть вiдтворювати без перекручування до 10 000 коливань у секунду.
Однак безпосереднСФ використання шлейфних i катодних оiилографiв для реСФстрацii струмiв дii СФ неможливим унаслiдок недостатньоi чутливостi цих приладiв. Тому струми дii, що пiдводяться до оiилографу, необхiдно значно пiдсилювати. Це досягаСФться за допо?/p>