Біомеханіка при контролі фізичного навантаження
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
я причин та наслідків звязків між спеціальними керуючими впливами на організм людини та їх результатами. Дані такого зіставлення та аналізу є основою у розробці програм та планів підготовки людини до розвязання рухових завдань у тій чи іншій сфері людської діяльності.
Таким чином, предметом метрології є комплексний контроль рухової діяльності людини при розвязанні нею різних професіональних завдань та використання цих результатів у плануванні ефективних режимів її рухової діяльності.
Управління процесом професіональної рухової підготовки людини включає: збір інформації про її організм, про середовище, в якому вона живе, здійснює рухи; аналіз отриманої інформації; прийняття рішень про стратегію її рухової підготовки, складання програм та планів підготовки, їх реалізацію; контроль та внесення необхідних корекцій у документи планування та складання перспективних програм та планів. Мета управління системами рухів людини - це переведення їх у ході професіональної підготовки у такий стан, при котрому результат рухової діяльності поліпшується.
На певних етапах рухової підготовки, наприклад у спортсменів, можуть виникнути і більш локальні завдання - підвищення техніко-тактичної майстерності, рівня виявлення вольових та рухових якостей, переведення організму з одного функціонального стану в інший, що здійснюється за допомогою спеціальних тренувальних впливів. У професіональній руховій підготовці до них слід віднести застосування різних засобів, наприклад фізичних вправ, а також використання різних інших чинників та впливів (природних чинників зовнішнього середовища, спеціального харчування тощо). Ефективність управління процесом рухової підготовки визначається ще й тим, наскільки реальні зміни рухів спортсмена відповідають запланованим і дають змогу розвязувати поставлені рухові завдання.
При вимірюванні характеристик рухів користуються відповідними одиницями вимірювань. При цьому виникає проблема вибору еталонів. Усі одиниці вимірювання поділяються на основні, додаткові та похідні.
Основні одиниці вимірювання - це такі, розмір яких встановлюється незалежно від інших одиниць. Похідні - це одиниці, що визначаються рівнями звязку, котрі виражають математичну залежність однієї величини від іншої. Системою одиниць прийнято називати сукупність поодиноких вимірювань, що охоплюють якусь специфічну область фізичних величин.
Єдності вимірювань досягають шляхом представлення результатів в узаконених одиницях і з певною вірогідністю похибок. Нині у біомеханіці використовується Міжнародна система одиниць - СІ (SI). Основні одиниці фізичних величин у СІ: одиниці довжини - метр (м); маси - кілограм (кг); часу - секунда (с); сили струму - ампер (А); термодинамічної температури - Кельвін (К); сили світла - кандела (кд); кількості речовини - моль (моль). Додаткові одиниці у СІ - радіан (рад) та стерадіан (ер) - застосовуються для вимірювання плоского та тілесного кутів у просторі. Окрім того, у біомеханічних вимірюваннях використовуються ще такі одиниці: сили - ньютон (Н), температури - градуси Цельсія (С), частоти - герц (Гц), тиску - паскаль (Па), обєму - літр (л), мілілітр (мл).
Висновок
В результаті проведеного аналізу матеріалу першого розділу можемо зробити висновок, що завданням біомеханіки є застосування результатів подібних досліджень для подальшого розвитку біології, фізики (механіки), професійної рухової дидактики (педагогіки), ергономіки, психомоторики, медицини, фізичної культури та спорту. Біомеханіка використовується для медичної діагностики, створення замінників тканин і органів, для розробки методів та засобів(у тому числі тренажерів), призначених для розвязання людиною складних рухових завдань, а також методів впливу на процеси у живих обєктах, для створення методів аналізу та корекції природних, професійних (трудових) та спортивних рухів, для пізнання рухових можливостей людини і забезпечення оптимальних умов ефективного функціонування "людино-машинних" систем, при розробці методів захисту людини від несприятливих впливів механічних чинників зовнішнього середовища під час роботи в екстремальних умовах.
Рухова функція - одна з найважливіших функцій організму людини. Під рухом при цьому ми розуміємо різні зміни в організмі, його внутрішні і зовнішні взаємодії, а також зміну його стану.
Для того, щоб оцінити окремі рухи, треба зіставити їх між собою, визначаючи їх біомеханічні характеристики. Розрізняють біокінематичні та біодинамічні характеристики рухів тіла людини.
Біомеханічна структура системи кожної фізичної вправи є своєрідним стрижнем, на якому базується і розвивається решта його структурних елементів.
Закони фізичного вимірювання живих об`єктів та способи обробки результатів являються основою біометрії як науки.
Розділ 2. Експериментальна частина
2.1 Загальна характеристика апаратурних комплексів та вимірювальних систем, що використовуються у біомеханіці
У практиці вивчення рухових дій людини використовуються візуальні та інструментальні методи контролю. У першому випадку фахівці, науковці, тренери, спортсмени, спостерігачі за переміщеннями тіла людини отримують переважно якісне уявлення про її рухи. Результат візуальної оцінки здебільшого є субєктивним, не основаним на чітких критеріях, його важко використати для порівняльного аналізу.
Інструментальні методи контролю є більш об