Біологічне забруднення харчових продуктів і продовольчої сировини
Информация - Безопасность жизнедеятельности
Другие материалы по предмету Безопасность жизнедеятельности
Біологічне забруднення харчових продуктів і продовольчої сировини
Зміст
Вступ
1. Нормативно-законодавча основа безпечності харчової продукції в Україні
2. Біогенні забруднювачі їжі
2.1 Антибіотики
2.2 Гормональні препарати
2.3 Мікотоксини
Використана література
Вступ
Різке погіршення екологічної ситуації практично в усіх регіонах світу, повязане з антропогенною діяльністю людини, вплинуло на якісний склад споживаної їжі. З харчовими продуктами в організм людини надходить велика частина хімічних і біологічних речовин. Вони потрапляють і накопичуються в харчових продуктах і через біологічний ланцюг, що забезпечує обмін речовин між живими організмами, з одного боку, і повітрям, водою, ґрунтами - з іншого, через харчовий ланцюг, що включає всі етапи сільськогосподарського та промислового виробництва продовольчої сировини і харчових продуктів, а також їх зберігання, упакування і маркування. З огляду на це досягнення безпечності належного рівня якості продовольчої сировини і харчових продуктів є одним із найважливіших завдань сучасного суспільства щодо здоровя населення і збереження його генофонду.
Римська декларація Всесвітнього продовольчого саміту 1996 року підтвердила право кожної людини на доступ до безпечних і поживних харчових продуктів відповідно до права на адекватні харчові продукти та права кожної людини на позбавлення голоду.
1. Нормативно-законодавча основа безпечності харчової продукції в Україні
В Україні взаємовідношення у сфері виробництва і реалізації харчових продуктів - одного з головних чинників, що забезпечують здоровя населення країни, - нині регулюються такими чинними законами:
- Закон України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" від 24.02.1994 р.
- Закон України "Про безпечність та якість харчових продуктів" від 23.12.1997 р. (в редакції Закону від 06.09.2005 p.).
- Закон України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1998 р.
- Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14.01.2001 р.
- Закон України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 р.
Однак зазначені закони не вирішують повною мірою всіх правових проблем, повязаних із багатогалузевим ланцюгом здоровя людини: їжа - виробництво і реалізація харчових продуктів та сировини.
Необхідність формування і реалізації науково-технічної політики в галузі здорового харчування диктується особливою важливістю цієї проблеми, зумовленої:
- погіршенням демографічної ситуації в Україні через переважання смертності населення над народжуваністю, у тому числі й у результаті зростання захворювань, зумовлених незадовільним харчуванням;
- порушенням збалансованості харчування населення України;
- споживання неякісних, фальсифікованих і небезпечних для здоровя людини продуктів.
Нагальною потребою є вживання термінових заходів для підтримання вітчизняних виробників сільськогосподарської сировини та харчової продукції, підвищення рівня самозабезпечення країни харчовими продуктами і продовольчої безпеки країни.
Для зміни ситуації, яка склалася в Україні, ефективнішими є закони прямої дії. Тому у сфері охорони здоровя населення та забезпечення його повноцінним харчуванням особливу актуальність має Закон "Про безпечність та якість харчових продуктів". Цей закон встановлює правові засади забезпечення якості та безпечності харчових продуктів і продовольчої сировини та вимоги щодо запобігання ввезенню на територію України, виготовлення, реалізації, використання, споживання неякісних, небезпечних або фальсифікованих харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів. Його виконання може здійснюватися за умови суворого контролю і нагляду за якістю та безпечністю харчових продуктів і продовольчої сировини під час їх виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, використання, утилізації чи знищення спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в галузі охорони здоровя, захисту прав споживачів, стандартизації, карантину рослин, їхніми органами в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві і Севастополі в межах їхньої компетенції.
З огляду на наведені вище закони та ситуацію, що склалася, треба посилити загальнодержавні заходи профілактики аліментарнозапежних захворювань, а саме:
- розроблення та здійснення освітніх програм, підвищення кваліфікації лікарів і педагогів у сфері харчування;
- пропагування основ раціонального харчування серед населення;
- сприяння виробництву продуктів підвищеної біологічної цінності відповідно до вимог Всесвітньої декларації та Плану дій у сфері харчування;
- ухвалення Державної програми харчування;
- сприяння реалізації політики харчування населення.
Важливий складник державної політики в галузі харчування - моніторинг стану здоровя населення.
Термін "моніторинг" зявився перед проведенням Стокгольмської конференції ООН з проблем довкілля 1972 року і за своєю суттю означає "систему повторних спостережень одного або більше показників якості і безпе